5 січня 1944 року Бердичів визволили від нацистських окупантів. Як це було, згадували учасники урочистого зібрання з нагоди знаменної дати. Бої на околицях міста розпочалися 1 січня 44-го: атаки радянських військ зупинила добре організована лінія оборони окупантів, але танки визволителів прорвали її, опинившись в облозі на території міста. Бої за Бердичів тривали протягом 3 днів: зранку 3 січня основні сили радянської армії розпочали штурм, провівши перед цим потужну артпідготовку. З повітря позиції гітлерівців бомбардували літаки. Німці завдали ударів у відповідь – перший штурм захлинувся.
О 6-й ранку 4-го січня, радянські частини, прорвавши ворожу оборону, заволоділи східною та центральною частинами міста. Почався другий штурм… Аби стримати натиск визволителів, гітлерівці взялися за підриви: підірвали ворота Кармелітанського монастиря, сторожову вежу. Втім, бажаного результату це не дало: 5 січня, о 16-й годині Бердичів остаточно вичистили від загарбників. Втрати радянських військ за 2 дні сягнули понад тисячу бійців, німців – близько 3,5 тисяч. З’єднання, що визволяли місто, стали йменуватися «Бердичівськими»…
Містяни мають пам’ятати: 911 днів і ночей Бердичів перебував в окупації, майже 8 тисяч бердичівлян боронили рідну землю. За час загарбництва нацисти по-звірячому закатували та знищили 38 536 наших земляків, у тому числі, практично всіх осіб єврейської національності. 11600 мешканців міста вивезли на роботи до Німеччини. Ворог тотально зруйнував промисловість, навчальні та культурні заклади міста, 449 будинків.
Бердичів мужньо вистояв у воєнні роки, гідно пережив роки повоєнні, зазначають організатори зібрання, та низько вклоняється перед подвигом воїнів-визволителів, трудівників тилу, підпільників, перед самопожертвою солдатських вдів та дітьми війни. Саме збережена пам’ять, переконані у місті, робить народ мудрим та сильним.
До Захисників України – часів 2-ї Світової і незалежної України – були, у першу чергу, спрямовані вітальні слова Бердичівського міського голови. Містяни не перестають дякувати старшому поколінню за визволення та відродження з руїн славного Бердичева, зазначив Василь Мазур. Вони, наголосив, мають передати молоді святе почуття обов’язку берегти рідне місто, берегти те, що було відбудовано для життя прийдешніх поколінь, шанувати та дбати про тих, хто відроджував Бердичів дитячими, жіночими, пораненими руками. Ці люди – теж визволителі міста. Своїм життям вони вселяють віру у непереможність українського народу, продовжив міський голова, народу вільного, працьовитого, миролюбного, незламного. Василь Мазур подякував присутнім за повагу до героїчних сторінок вітчизняної історії, висловив вдячність сьогоднішнім Захисникам України, вклонився матерям і батькам загиблих Героїв та побажав усім надійного миру, гарного майбутнього, багато добрих перемог у процвітаючій Україні.
А закінчив свій виступ приємною місією – вручив посвідчення Почесного громадянина м. Бердичева учасникові бойових дій, ветерану війни та праці Івану Привалову. У свою чергу, Іван Терентійович подякував мешканцям та керівництву міста за таку велику довіру, пообіцявши й надалі брати активну участь у житті Бердичева. Наостанок Почесний бердичівлянин закликав молодь любити, поважати й захищати свою Батьківщину так, як робили це свого часу він та його покоління.
Наскільки це було важко, нагадав присутнім на зібранні голова міської організації ветеранів Сергій Желєзняк. У нелюдських умовах до перемоги наблизили сила духу й наполегливість, зазначив. Велич і значення подвигу народу у 2-й Світовій не висловити словами, констатував, цей подвиг гідний глибокого осмислення. Молоді й усій Україні Сергій Желєзняк побажав одного – миру. Буде мир, висловив переконання, буде щастя.
Ось уже 5-й рік подвиг переможців нацизму повторюють нинішні воїни-захисники України, котрі відстоюють незалежність та територіальну цілісність своєї держави на її сході. Так само мужньо, так само самовіддано, не шкодуючи себе і до останнього. З огляду на сучасні події українці повинні не лише пам’ятати історію, а й вивчати її, вважає начальник Бердичівського гарнізону, командир 26-ї артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Р. Дашкевича Андраник Гаспарян. Невивчені уроки, переконаний, боляче відображатимуться на майбутньому держави. А щодо України, то вона в усі часи мала своїх Захисників, нагадав комбриг, і матиме, сподівається, їх у майбутньому.
Пекуча біль кривавих втрат та радість великих перемог – таке не забувається, заявляють учасники зібрання, і пам’ять бердичівлян про полеглих героїв 2-ї Світової війни та війни нинішньої незмінно буде світлою, а дяка нині живим борцям із нацизмом та ворогами України – щирою і без терміну давності.
На знак шани й пам’яті про всіх полеглих у боях 2-ї світової, усіх хто віддав свої життя в ім’я незалежності і територіальної цілісності на сході України, квіти встелили підніжжя меморіалу «Слава Героям!», пам’ятника визволителям Бердичева, стели до 40-річчя Перемоги, могили підпільників та пам’ятника «Скорботний воїн».
