Діючим законодавством передбачена відповідальність для роботодавців, які незаконно звільняють працівників з роботи.
Згідно статті 172 Кримінального кодексу України, незаконне звільнення працівника з роботи карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, – караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Тому, звільняючи працівників у період карантинних заходів або спонукання працівників до написання заяв на звільнення шляхом тиску на них, роботодавцю загрожує накладення штрафних санкцій чи інші види відповідальності.
При звільненні роботодавець має ознайомити працівника із наказом про звільнення, провести з ним повний розрахунок в останній день роботи та видати належним чином заповнену трудову книжку.
Звільнений працівник може зареєструватися у Центрі зайнятості, що дасть йому можливість отримати матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
Якщо звільнення незаконне, то працівник має право звернутися до суду за захистом своїх трудових прав (із позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу).
Звернутись до суду необхідно впродовж місяця після звільнення з роботи (ст.233 КЗпП).
Нагадуємо, що працівники мають можливість звернутися до Держпраці або її територіальних органів із скаргою на дії роботодавця для притягнення його до кримінальної, адміністративної та фінансової відповідальності.
Управління праці, сім’ї та соціального захисту населення
