У бердичівському муздрамтеатрі на Європейській Надзвичайний та Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні пан Джоел Ліон урочисто вручив дипломи та медалі Праведників народів світу двом родинам із Житомирщини.
Подвиг мешканок с. Дмитрівки Надії Чудакової та її доньки Ніли Шемшуриної, а також сім’ї житомирян Ксенії та Павла Стецюків, котрі під час 2-ї Світової війни врятували від смерті єврейську дівчинку Раїсу Каплун (Шиндельман) та єврейського хлопчика Моше Блуменфельда, врятував моральні цінності цілої європейської цивілізації, всі досягнення європейського гуманізму, що похитнулися перед руйнівним тиском нацизму, переконані ізраїльтяни.
Наразі в Україні Праведниками народів світу визнано 2 634 громадянина. У кожному регіоні, у кожній області є свої Праведники – ті, хто знайшли у собі сили та хоробрість врятувати приречених до загибелі євреїв.
Що таке мужність, хоробрість?.. Як це – зробити рішучий крок, знаючи, що він може призвести до жахливих наслідків?.. Що повинно полум’яніти всередині, аби допомогти людині, яку ти навіть не знаєш?.. Усіма цими питаннями задається пан Ліон. Коли Праведників запитували, що спонукало їх рятувати життя євреїв, ризикуючи життям власним та всієї родини, більшість із них відповідала однаково: зробити так означало зробити правильно. Це просто необхідно було зробити… Праведники йшли на крок, що не був загальноприйнятим, звертає увагу пан Посол: більшість людей тоді просто спостерігали за подіями, хтось вступив у співпрацю з нацистами – тих, хто став рятівниками, було небагато. Людство, переконаний пан Ліон, повинно вшановувати Праведників, котрі без жодного зиску врятували не одне і не кілька життів, а життя цілого покоління, яке, у свою чергу, дало світу нові покоління. Подвиг таких, як Надія Чудакова, Ніла Шемшурина, Ксенія та Павло Стецюки вчить: кожна людина може щось змінити.
Наші земляки – нащадки Героїв, і приємно те, що серед Праведників народів світу – чимало представників Житомирщини, зазначив у своєму виступі перший заступник голови Житомирської ОДА Володимир Федоренко. Вони є свідченням того, що Україна – проєвропейська держава. Більшості з рятівників уже немає на цьому світі, але їхній подвиг, на думку посадовця, є найкращим прикладом того, що головне у житті – залишатися людиною. Перед Господом і самим собою.
Особливий захід в особливій залі зібрав усіх учасників урочистостей – у театрі, якому понад 110 років, у театрі, побудованому меценатом, бердичівлянином, євреєм Давидом Шеренцисом, у театрі, який, було, помер, але відродився знову… Саме з життям єврейського народу тісно переплетена історія Бердичева, саме завдяки євреям – комерсантам, лікарям, банкірам, ремісникам, виробникам – Бердичів став знаним в Європі. Став знаним завдяки мудрості цадика Леві Іцхака Бен Меїра Бердичівського. Завдяки страшній історії Голокосту. На думку міського голови Бердичева Василя Мазура, пам’ять містян про земляків-євреїв – вона вже на рівні генів. Бердичів пам’ятає про єврейський народ, покладаючи квіти до пам’ятних плит та обелісків, пам’ятає, створюючи Музей єврейства, схиляючи голову біля Меморіалу убитим євреям. Пам’ятає на Рош-а-Шана, на Хануку, Пурим, Песах. Ця пам’ять, за переконанням Василя Мазура, є основою та запорукою бердичівської мудрості, всюдисущого Духу Ґешефту, всеперемагаючого оптимізму, винахідливості та почуття гумору.
Щиру вдячність та безмежну шану Праведникам народів світу, серед яких є й бердичівляни, висловив міський голова. Бердичів, нагадав, то земля, безжально залита кров’ю єврейського народу та освячена самопожертвою сотень бердичівлян різних національностей. У Бердичеві знаходять порозуміння люди різних віросповідань, національностей, поглядів та переконань, і головне, на думку Василя Мазура, аби це різноманіття ставало одним цілим у любові до людей у прагненні наповнити цей світ добром і дбати про збереження миру.
Власне, рішення провести урочистості саме у Бердичеві приймав особисто Джоел Ліон. Зі слів заступника Голови Місії пана Йоава Бистрицьки, цей факт слугує свідченням гарної співпраці між Посольством та містом. Коли ізраїльські дипломати відвідували Бердичів, пригадав, міський голова передрікав: вони ще будуть тут і ще побачать місто.
Під час минулого ознайомлювального огляду театру делегація побачила на сцені декорації. Виявилося, у Бердичеві готуються до прем’єри вистави «200 тисяч» за Шолом-Алейхемом. Вони не могли не скористатися такою можливістю, зізнався пан Бистрицьки, і вже цього разу присутні на урочистостях стали першими у Бердичеві, хто побачив передпрем’єрну історію небувалого виграшу бідним місцевим кравцем. І нехай не всю історію, а невеличкий її уривок, зате умістився у ньому, здається, весь Бердичів – неповторний, колоритний, багатий на мудрість, гумор та добрі серця.
