Громадськість Бердичева віддала шану невинним жертвам голодомору 1932-33 рр., масових штучних голодів 1921-23 рр., 1946-47 рр., а також жертвам Великого терору, влаштованого сталінським режимом у 1937-38 рр. Мільйонам представників селянства, інтелігенції, духовенства, національних меншин…

У страшних голодних муках відходили на той світ українці, котрі жили й працювали на щедрому чорноземі. Помирали хлібороби, які могли б нагодувати півсвіту…

Україна опиралася колективізації, нагадали на зібранні: лише у 1932-му відбулося близько 900 повстань. Попри жорстке блокування будь-якої інформації про жахіття в Україні, світова спільнота, таки, дізнавалася про злочини вбивчого режиму – від іноземних журналістів, яким вдавалося побачити на власні очі свавілля комуністів.

24 країни світу визнали голодомор 1932-33 рр. геноцидом українського народу. Людська гідність та шлях до демократії – ці цінності залишаються непохитними для українців і через багато десятків років після тих страшних подій, зазначили виступаючі. Як і найбільша на Землі цінність – життя людини.