Відзначати ювілеї на футбольному полі – серед давніх друзів та колег – є ледь не правилом серед бердичівлян-ветеранів «гри мільйонів». Сергій Назімов не став порушувати добру традицію: свої перші 50 він вирішив зустріти на рідному для себе місці, разом із рідними людьми та рідною грою.

На Центральному стадіоні товариською футбольною зустріччю між ветеранами вшановували «Назю» – колишнього гравця бердичівських «Прогресу» та «Шкіряника». Зібрати дві повноцінні команди труднощів не склало, і одна з причин тому… рік народження пана Сергія. Справа у тому, що, як розповідають колеги ювіляра, йому вдалося пограти з представниками двох «золотих» епох бердичівського футболу. Першу склали народжені у другій половині 60-х, другу – ті, хто з’явився на світ у другій половині 70-х. Назімов народився «посередині» – у 1971-му, тож свою футбольну майстерність набував і відточував з одними і з іншими.

На полі «Назя» поєднував у собі чимало, здавалося б, непоєднуваних якостей, розповідають друзі: він був незмінно сконцентрований й водночас завзятий, ще мить тому тверезо прораховував комбінацію, як раптом «ловив кураж» і його вже було не зупинити…

Із шанованим ювілеєм Сергія Назімова привітав міський голова Сергій Орлюк. Спорт взагалі і футбол зокрема, зауважив, здатен на особливе диво – окрім того, що підтримувати людину у здоровій фізичній формі й у тонусі, підтримувати хороші й міцні багаторічні стосунки між хорошими людьми. І приклад ювіляра та усіх, хто вийшов на Центральний стадіон, аби своєю грою вшанувати друга, є тому свідченням.

Бойова нічия 2:2 – достойний кінцевий рахунок для футбольного матчу. Але не у Бердичеві і не у грі на честь ювілею. Тому били пенальті, за серією яких «червоні» перемогли «помаранчевих». Останні, думається, не сильно розхвилювалися з цього приводу: вони знову усі разом і це – головне.