Черговий особистий прийом громадян провів Бердичівський міський голова. Приватизація землі, прописка дитини, бажання працевлаштуватися, розширити або допомогти відремонтувати житло – із цими та багатьма іншими проблемами зверталися до Сергія Орлюка люди. У відповідь отримували кваліфіковані роз’яснення, алгоритм дій чи консультацію профільного спеціаліста.
До оселі однієї з бердичівлянок довелося направити сантехніка. Пенсіонерка скаржилася на несправний кран: поки протягом кількох місяців лікувалася й не була вдома, води натекло на 1700 грн. Несправність, начебто, ліквідували, але кран знову почав текти. У результаті жінка звернулася до міського голови: протягом дня проблему мали вирішити.
За дорученням Сергія Орлюка, працівники Музею історії м. Бердичева мають зустрітися з уродженкою міста 1930 року народження. Зі слів останньої, трагедія 2-ї Світової війни – це те, що не стерти з пам’яті. Перед очима й досі усі ті звірства, що творили нацистські окупанти. Люди мають знати, наскільки це страшно, переконана бердичівлянка, і вона готова розповісти фахівцям все побачене нею та відчуте.
На жахливі умови проживання в одному з місцевих гуртожитків скаржилася колишня мешканка Донецька. Прописана жінка, начебто, у своєму рідному місті, як тимчасово переміщена особа стала на житлову чергу – правда, не у Бердичеві, а у Житомирі. Все необхідне для життя, нібито, є, нарікає переселенка, та ось лише розмістити все це на 10 м² неможливо. Просила дати їй якусь вільну, порожню квартиру.
Так само щось пристойніше, аніж квартира у ветхій двоповерхівці, де волого й гуляють протяги, просила виділити пара пенсіонерів. Голова родини – виселенець з Чорнобильської зони – перебуває у пільговій черзі, здається, десь 20-м. Не може ж такого бути, щоби у місті не було вільних квартир, звертається до голови подружжя.
У місті порожні квартири є, погоджується Сергій Орлюк, але їх зовсім небагато на відміну від черг на житло і людей у цих чергах. Є ціла процедура, пов’язана з таким житлом, і подібні справи, здебільшого, перебувають на розгляді у суді. Далеко не всі з них виграшні для міста.
Тато зареєстрований у Бердичівському районі, а працює у Бердичеві. Мати доглядає за дітьми і теж прописана не у місті. Донечці потрібна медична реабілітація, а для цього необхідна хоча б тимчасова прописка…
Квартиранти, котрі мешкають поверхом вище, не дають нормально жити подружжю пенсіонерів. Роблять, що хочуть і коли хочуть, обурюється дружина – через нерви «Швидку» вже стомилася викликати. Їх не цікавить, хто проживає зверху, чим вони займаються і чи укладено, як має бути, договір між ними та власницею квартири, переконує жінка: їх цікавить одне – спокій. Зі слів Сергія Орлюка, цей спокій подружжю мають подарувати, у першу чергу, поліція, а також представники податкової та Держпродспоживслужби – до них і порадив звернутися з заявами. Відповідні роз’яснення міський голова надав й іншим відвідувачам.
Деякі з тих, хто записалися на прийом, не змогли прийти на зустріч через хворобу: Сергій Орлюк поспілкувався з ними у телефонному режимі.
