Вони мали неабияку мужність і фактично не мали вибору, коли залишали власні домівки, улюблену роботу, рідні міста і села. Українські біженці… Лише після 24-го лютого майже сім мільйонів осіб змушені були втікати від війни. Хтось поїхав за кордон, хтось лишився в Україні, але усі вони, вирвані з корінням зі своєї землі, змушені приживатись на новому полі, пристосовуватись до нових умов, обставин, до нової реальності.
Громада Бердичева гостинно приймає біженців з самого початку російсько-української війни і робить усе можливе, аби допомогти людям влаштуватися на новому місці та вирішити їхні нагальні потреби. З нагоди Всесвітнього дня біженців, який офіційно відзначається 20-го червня, місцева Публічна бібліотека запросила внутрішньо переміщених осіб, які знайшли прихисток на території громади, поспілкуватися, обговорити свої проблеми, згадати свої історії.
Ніна та Геннадій Глобіни з трьома онуками приїхали до Бердичева з Бахмута. Рідну домівку залишили 24 лютого, коли дізналися про бомбардування українських міст. Люди дві доби провели в дорозі, аж поки не зламався автомобіль. Бердичів випадково виявився найближчим містом, де була СТО. Нині подружжя з онуками винаймає житло, тим часом їхні діти-військові героїчно воюють з ворогом на сході країни, у найгарячіших точках. Чи вціліла квартира у Бахмуті, Глобіни не знають. Але найстрашніше, зізнаються, – це не втрата житла, а втрата життя, а ще пам‘яті, що залишилась вдома на старих фотографіях. Подружжя сподівається якнайшвидше повернутися до рідного міста, лишень у ньому стане безпечно. А поки вони тут, намагаються частіше спілкуватися з людьми – місцевими і такими як вони, біженцями. Бо людині потрібні люди, лише разом можна подолати усі негаразди, впевнена пані Ніна.
ВПО (внутрішньо переміщені особи) – ця суха абревіатура не відповідає тим почуттям, з якими працівники Публічної бібліотеки громади та її філій працюють з людьми, каже керівниця закладу Тетяна Кущук. З теплим серцем, як своїх, біженців зі сходу країни вони приймають з 2014-го року. Нині у Бердичеві знайшли прихисток одесити і донеччани, харків‘яни і луганці, мешканці Київщини та інших регіонів.
У зоні відпочинку на березі Гнилоп‘яті працівники бібліотеки забезпечили гостям умови для цікавого і змістовного дозвілля з дітьми. Поки дорослі спілкувалися з міським головою Сергієм Орлюком, який не обійшов увагою цей захід, дітвора писала листи-подяки героям, клеїла патріотичні долоньки з побажаннями, розважалася аквагримом та рухливими іграми. На завершення зустрічі присутніх почастували солоденьким. Організатори обіцяють і надалі не залишати без уваги людей, які через кляту війну опинилися далеко від рідної домівки, і вірять у те, що перемога не за горами і більшість з них обов‘язково матимуть можливість повернутися додому.
