Кажуть, деякі з людей, котрі вперше бачили ці фото, зізнавалися: лише після їх перегляду вони зрозуміли, що у країні – війна. Лише вдивившись у світлини, чітко усвідомили: такого, як було до 24 лютого, скоріш за все, вже ніколи не буде. Буде дуже важкий, повний крові та страждань, шлях до Перемоги. І буде інша, нова, Україна.
У день, коли в країні згадували Іловайську трагедію, вшановуючи пам’ять Захисників та Захисниць, які загинули за її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, у Музеї історії міста підійшла до фіналу благодійна акція «Незламні. Вільні. Єдині.» У ролі глядачів – рідні й близькі загиблих на війні з рашистами земляків.
На стінах експозиційної зали – понад 80 фотографій. Від кожної ти відводиш погляд вже не таким, як був ще секунду тому. Сердечний щем, сльози, нерозуміння «Як так?!», «Хіба таке може бути?!», стискання кулаків та, водночас, бажання торкнутися рукою цих облич, аби хоч трохи полегшити їхній душевний та фізичний біль. А разом із тим – просто надлюдська гордість та втіха, що ці люди – українці, твої співвітчизники, оборонці твоєї країни, що з такими людьми – лише Перемога й іншого не дано.
Автор центральної серії фоторобіт – відомий нині на весь світ Захисник Маріуполя, фотограф «Азову» Дмитро «Орест» Козацький. Член Житомирського обласного осередку НСФХУ, очолюваного нашим Валерієм Мельниковим. Ще одна частина фото належить керівникові представництва в Україні інформаційної агенції Associated Press Єфрему Лукацькому. Війна і українці в цій війні стали темою й інших фотографій-учасниць виставки. Їхні автори – місцеві фотомайстри-члени клубу «ФоБердТо»: Олег Калашніков, Олена Рикаль, Андрій Захарчук, Денис Моцний, Валерія Лесик. Ось – війна зсередини… Ось – те, що вона принесла з собою… Ось – наші українські Герої. Такі, здавалося б, звичайні, але такі унікальні…
Весь час, поки діяла виставка (а стартувала вона на початку серпня у сквері біля ДЮСШ ім. Лонського), усі бажаючі могли зробити свій посильний внесок у підтримку Збройних Сил України. Таким чином назбиралося трохи більше 15,0 тис. грн. Орієнтуючись на зібрану суму і на потреби наших вояків, юні підопічні Валерія Мельникова придбали їм все, що могли. Передали прямо там, у музеї. Військові запевнили: ворога били, б’ють і, зрештою, виб’ють з України.
Ця виставка однозначно мала побувати у Бердичеві, переконаний міський голова Сергій Орлюк. Вважається, фото не любить вулиць, зауважив, але цього разу все вийшло з точністю до навпаки: з фотографіями ознайомилися дуже багато містян та гостей Бердичева. Саме там від кількох людей прозвучала думка про перше усвідомлення того, що в країні війна. Ще ніколи ми так рвучко та рішуче не вставали з колін, відчуваючи, що є нацією, ще ніколи так щиро й гаряче не просили на колінах у Господа життя нашим оборонцям та перемоги – Україні. Рідним загиблих Героїв часто кажуть, мовляв, тримайтеся. Як триматися?.. За нього, відповідає Сергій Орлюк, за тих, хто в його команді – вони завжди поруч… За громаду… Одна за одну… За Бога… Триматися і вірити Перемогу. Переможуть сильні. А сильні, коли єдині.