Сьогодні, 23-го серпня, у нас із вами особливий день, день, забарвлений у прекрасні кольори неба й золотавої пшениці – День Державного Прапора України. Синьо-жовтий стяг як один із державних символів нашої України відображає багатовікову історію українського державотворення та її національні традиції.

Київська Держава майоріла цими двома кольорами здавна – ще до того, як Русь прийняла християнство. Блакитні полотнища з виконаними жовтим хрестами, зброєю, святими, зорями – з ними йшли у бій полки й сотні Війська Запорозького. 1848-й, Львів… 1917-й, Петроград, Київ, Харків, Полтава, Катеринослав… Синьо-жовтий прапор був там, де була Україна. Його забороняли, за нього жорстоко карали. Падали ті, котрі несли його, та не падав сам стяг, підхоплений борцями з Україною в серці…

Із ним Україна та її народ зустріли Незалежність. Із ним ідуть сьогодні у бій з ворогом-окупантом наші славні Захисники й Захисниці. Синьо-жовте полотно – у бліндажах, на техніці, на дитячих малюнках українським воякам, воно розвівається над оселями й видніється у вікнах квартир. Огорнуті небом та пшеничним золотом вирушають у свою останню путь загиблі українські Герої…

Сьогодні для всього цивілізованого світу поєднання синього й жовтого символізує собою волю, силу, завзяття та затятість, самовідданість, готовність дати відсіч навалі, одна згадка про яку ще зовсім недавно наводила жах на десятки великих і розвинених держав.

А для кожного справжнього українця небесно-жовтий прапор – то Любов, то Гордість, то Святиня. Ми ніколи не дамо йому впасти і з ним переможемо!

Слава Українському Прапору!

Слава Збройним Силам України!

Слава Україні!

З повагою – Бердичівський міський голова          Сергій ОРЛЮК