Якщо ти з Бердичева, то вже певно маєш знати, який короп чи щука потрібні для того, аби приготувати (а точніше, сотворити) справжню гефілте-фіш. Фаршировану рибу. Весь процес починається ще на ринку – оглянути, прицінитися й т. і. Потім – із філігранною акуратністю зняти шкіру, ретельно позбавитися всіх кісточок, пропустити філе через м’ясорубку (звісно, одного разу – замало), додати до фаршу все необхідне і знову, так само акуратно, наповнити ним шкіру. Далі – варіння чи запікання у спеціальному бульйоні. Впораєшся з гефілте-фіш – вважай, готова до заміжжя: ця традиція зберігалася у Бердичеві доволі тривалий час.
Експрес-презентацію та дегустацію коронної страви Волинського Єрусалима влаштували в обласному центрі представниці бердичівської громади, очолювані начальницею відділу культури міської ради Валентиною Кузьменко: у Всесвітній день туризму Житомирщина переосмислювала гастрономічну спадщину, що дісталася їй від пращурів, і складові якої й донині служать смачними візитівками громад області.
Якщо, зазвичай, на подібного роду урочистості учасники везуть стоси папок із виступами, а глядачі у залі налаштовуються на багатохвилинні доповіді, на цей форум учасники їхали з історіями й цікавими фактами про брендові місцеві страви, з рецептами та зі списками інгредієнтів. Результати презентацій, організатори мають врахувати при складанні унікальної гастрономічної мапи Житомирщини, до якої увійдуть по одній фірмовій страві від кожної громади.
«Переосмислення» гастроспадщини відбувалося під час засідання круглого столу. Одним із головних його героїв стали відомі нині андрушівські «крупки» – обрядова автентична страва, якій вже близько 300 років, і яку внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. З-поміж іншого, говорили про коростенські деруни, борщ-батли та, звісно, про пінне «Бердичівське» – ще один символ міста-фортеці.
Набираєш у пошуку «Найкраще пиво», просиш прокласти маршрут – і ось ти вже на Бердичівському пивоварному заводі. Кажуть, технологія приготування пива – одна на всіх, але мало знати класичний рецепт – має бути особливий підхід. І у бердичівських пивоварів він є: вони варять пиво із душею, додаючи, що, аби зварити його гарно, потрібні холод, солод та совість.
Йде війна… росія закликає своїх громадян не боятися вмерти за путінський режим, Україна – жити за неї та перемогти. Виборовши мир на своїй землі, вона неодмінно стане одним із тих місць, до якого прагнутимуть потрапити люди зі всієї планети. Аби на власні очі побачити, як на волі до незалежності й до перемоги, до правди й справедливості, до успіху й цивілізованості, переживши невимовні страждання й труднощі, відбудовує своє гідне життя Україна. А у ній – мальовнича Житомирщина та колоритний мультикультурний Бердичів. І дасть Бог, ми гостинно зустрічатимемо добрих гостей та пригощатимемо їх усім, чим багата наша гастрономічна мапа.
