Поранена, але незламна виборює свою Перемогу Україна. Ще ніколи не була такою сильною віра багатомільйонної нації у те, що переважаюче за кількістю зло буде повалено й покарано. Ще, здається, не знав світ такого ракетно-бомбового двобою, в якому на землі, як у пеклі. «Війна ввійшла до кожного дому. Немає такої родини, яку би вона не зачепила, не поранила»… Починаючи з 24-лютого 2022-го, ці слова – не просто фраза з книжок і зі сценаріїв заходів. Це – страшна реальність.

Із родини Людмили й Віктора Зайченків війна назавжди вирвала єдиного сина Сергія. Захищаючи суверенітет і територіальну цілісність української держави, 23-річний Сергій Зайченко геройськи загинув, залишаючись вірним присязі на вірність Україні та її народові.

Народився Сергій у Бердичеві, у жовтні 1999-го року. Закінчив Гришковецьку гімназію, а пізніше – Білоцерківський національний аграрний університет. Початок війни застав його за здобуттям магістерського рівня освіти – планував бути хіміком-біологом у харчовій промисловості.  

Сергій Зайченко був мобілізований 10 квітня 22-го року. До цього, закінчивши військову кафедру, мав звання молодшого лейтенанта. Лейтенантом став уже на війні, командував взводом у механізованому батальйоні 63-ї окремої механізованої бригади.

Свій останній бій дав 25 грудня на околицях Бахмута. Вічна пам’ять та вічна шана тобі, Герою…

Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна громада глибоко сумують із приводу загибелі Сергія Зайченка та висловлюють щирі співчуття його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!