Звитяга, стійкість, відданість, сила, відвага, вірність військовому обов’язку, своїй державі та своєму народові… Усе це демонструють доблесні Захисники й Захисниці України, борючись проти російських окупантів. Не за книжками сьогоднішні українці знають, що війна – то кров, піт, дії на межі людських можливостей, то щоденний подвиг і, на превеликий жаль, смерть співвітчизників, рідних, друзів, колег, знайомих.
Непоправну втрату вчергове понесла бердичівська громада: захищаючи Батьківщину, геройськи загинув Юрій Субчак. Вже наступного дня після початку широкомасштабного вторгнення Юрій добровільно вирушив боронити Україну. Він взяв до рук зброю, хоча ще в юності обрав професію мирну й благородну – працювати на рідній землі, робити її врожайною та квітучою.
Уродженець Бердичева Юрій Субчак по завершенні навчання в 11-й школі пішов вчитися на водія до місцевого вищого професійного училища (тоді – ПТУ № 33). Згодом вирішив отримати ще одну спеціальність, і, закінчивши Аграрний коледж, здобув спеціальність агронома. Певний час займався підприємницькою діяльністю, працював у відділенні детоксикації Бердичівської міської лікарні.
Із початком війни Юрій Субчак ніс службу у 139-му окремому батальйоні територіальної оборони, потім був переведений до 116-ї окремої бригади тероборони – на посаду водія стрілецької роти. Брав участь у боях за Авдіївку та Мар’їнку. Загинув Юрій при виконанні службових обов’язків – під час штурмових дій ворога в одному з районів Донеччини. Наступного місяця йому мало виповнитися 40 років… Вічна Шана й Пам’ять тобі, Герою…
Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна громада глибоко сумують із приводу загибелі Юрія Субчака та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!