Ті, хто знайомий з поезією Віталіни Ганзиної, зокрема, з дитячою, в один голос стверджують: її творчість спонукає малечу любити життя, прищеплює любов до добрих починань, а кожен вірш, разом із тим, слугує чарівним ключиком від усієї тієї безкінечної кількості запитань, якими переповнена дітвора. Чому ці рядки так бадьорять?.. Чому від них віє по-справжньому гарним настроєм і світлом?.. Чому з її книгами і з нею самою так легко й приємно для душі?.. Можливо тому, що пані Віталіна уособлює в собі сонячний Бердянськ – саме той, наш, український?.. З усім цим розбиралися і цим надихалися у бердичівській Публічній бібліотеці під час творчої зустрічі з Віталіною Ганзиною.

До початку великої війни вона працювала вчителькою початкових класів (звідти, мабуть, і прихильність до дитячої теми) та заступницею директора однієї зі шкіл Бердянська. Школа була російськомовною, натомість Віталіна Ганзина виступала у ній носійкою всього українського. З Україною у серці жила вона і поза межами навчального закладу: близько 5 років волонтерила в якості викладача на курсах української для усіх тих у Бердянську, хто прагнув вільно володіти державною мовою, паралельно входила до волонтерської організації, в якій допомагали українським військовим (за це була відзначена премією «Волонтер року-2020»). Весь час у русі, просвіщаючи, допомагаючи, пишучи, малюючи, друкуючи…

… А потім настало 24 лютого… Перший, найстрашніший, вибух і миттєве розуміння, що почалася війна… Зруйновані будівлі, сусіди, котрі поспіхом залишали рідні домівки та, рятуючись, евакуювалися з міста. Не даючи страху скувати себе повністю, Віталіна Ганзина вирушила спочатку до Дрогобича, а потім – до Києва. Оселилася у гуртожитку і… почала шукати можливість викладати на курсах української. Так на неї вийшла столична бібліотека ім. В. Симоненка. Спробували і курси вести, і збірки презентувати. Із розпроданого 50 % йшло видавництвам, розповідає авторка, 50 % – на підтримку ЗСУ. Одного разу велику партію книжок замовила Міжнародна федерація жінок за мир в усьому світі – так твори Віталіни Ганзиної опинилися у різних куточках Європи.   

Власне, щодо письменництва… Писати, розповідає пані Віталіна, вона почала ще з 10 років. Першою «збіркою» можна вважати шкільний рожевий зошит з оповіданнями. На сьогодні в письменницькому арсеналі Віталіни Ганзиної – три дитячі поетичні збірки й одна збірка лірики. Ось-ось має побачити світ нова велика збірка. З часу, коли почалося широкомасштабне вторгнення росії, було написано чимало творів про війну. Одного разу, коли писався черговий вірш, у голові почала звучати музика. Пісню наспівала на диктофон, а професіонали остаточно оформили все у композицію. Пісня отримала назву «Напиши»: у ній – про війну, про батьківський дім, про журавлів. Одними з перших, хто її почув, стали мама й тато пані Віталіни, котрі залишилися у рідному, тимчасово окупованому, Бердянську.

Перемога, звісно, буде за Україною, переконана Віталіна Ганзина – мисткиня з Бердянська з українською душею. І перше, що вона зробить після відзначення, поїде до батьків. Додому…