Бердичів

міська рада

До Дня біженців: коли надія далеко від дому (кавова замальовка)

Дизайн-без-названия-29

Донецьк, Луганськ, Херсон, Каховка, Нова Каховка, Краматорськ, Макіївка, міста й села сходу та півдня України… Здається, ще зовсім недавно ці жінки й чоловіки, які зібралися у Публічній бібліотеці бердичівської громади, будували там свої життя. Війна розпорядилася таким чином, що сьогодні вони – біженці. Переселенці. Внутрішньо переміщені особи. ВПО. Люди, котрі не припиняють жити надією далеко від дому…

«Бог створив людей і вони виявилися бомжиками»… Такими думками одного разу поділився 4-річний Євген, котрий був вимушений пережити від’їзд з рідного Донецька, окупованого ворогом. 2016-й … Близько 60-ти мільйонів біженців по всьому світу. Фахівці тоді назвали цю цифру безпрецедентною. У 2021-му, стверджують, вона становила вже понад 82,0 мільйони…

Переселенці… Хто ці люди, як виглядають і що у них всередині, у Бердичеві дізналися 9 років тому. З початком широкомасштабної агресії росіян бердичівська громада прийняла до себе нову хвилю співвітчизників, котрі через війну були вимушені залишити рідні домівки. Ба більше, чимало самих бердичівлян виступили у ролі біженців, рятуючи себе та свої родини від окупантів.

Із появою перших переміщених осіб місцеві бібліотекарі та активісти молодіжно-волонтерського центру «М-Формація» оголосили їх «своїми серед своїх», запропонувавши дружбу й допомогу та запросивши до участі у житті громади. Більше року тому до своїх із 2014-2015-го додалися нові. Багато хто з них волонтерить у бібліотеці, хтось вже увійшов до тамтешніх об’єднань, хтось просто любить приходити до закладу по книжки та по спілкування.

Цього разу спілкувалися на тему… кави. Слухали про історію її появи, про цікаві факти з нею пов’язані, про взаємовідносини «кава-українці», відповідали на питання тематичної вікторини, малювали кавою.

Як зауважить потім ведуча та ідейна натхненниця заходу – директорка бібліотеки Тетяна Кущук – влаштована нею презентація і все, що до тієї прикладалося, з-поміж іншого, мали довести (і, власне, довели) одну річ: на пару зі щирою бесідою кава володіє чарівною властивістю – вона здатна прибрати ком у горлі, коли починаєш говорити про напівзруйноване життя, вона здатна висушити сльози, коли намагаєшся озвучити надію на повернення до рідної оселі. Ну а остаточно все ставить на свої місця українська пісня, виконана всією залою – дорослими й молоддю, бердичівлянами корінними й тими, хто стали ними через війну.

Свого часу вона мешкала у Макіївці, а працювала у Донецьку – там вийшла заміж, там народила доньку, розповіла присутня на заході представниця багаторічних партнерів Публічної бібліотеки – ГО «КримSOS» – Дарина Гончарова. Так, зізнається, відчуття втраченого дому не полишає. Але у Бердичеві та у Житомирі їй пощастило познайомитися з фантастичними людьми. І присвятити себе справі  благородній та потрібній – допомозі переселенцям. Коли у тебе щось віднімають, робить висновок пані Дарина, щось неодмінно ти отримуєш взамін.

Біженці, яких жорстоко позбавили можливості жити у себе вдома, отримали гостинний Бердичів. Україна, котра переживає нині невимовні страждання через війну, неодмінно отримає справедливу Перемогу.