Шаховим Меморіалом вшанували у Бердичеві пам’ять Людвига Мая – колишнього заступника директора заводу «Прогрес» та багаторічного керівника місцевого шахового гуртка, котрий свого часу прищепив любов до «гри інтелектуалів» десяткам маленьких та юних бердичівлян.
Думається, не буде великою помилкою припустити, що ім’я Людвига Мая у місті здебільшого асоціюють саме з «Прогресом». Втім, факт залишається фактом: шахістом він відчув себе значно раніше, аніж машинобудівником, і зв’язок між ним та цією грою тривав мало не все життя.
У своїй шаховій кар’єрі Людвиг Май досяг звання кандидата у майстри спорту. Близько 17 років очолював гурток у Будинку піонерів (нині – Центр позашкілля ім. Разумкова). Розповідають, що коли перевіряльникам потрібно було показати високу відвідуваність та активність, то всі знали: це – до Мая. Дітвори в його гуртку завжди було, як фігурок на шаховій дошці. У кімнаті проходили заняття, по периметру стояли стільці, на них в очікуванні своїх чад сиділи батьки. І не просто сиділи, а детально записували усі ходи, аби вже вдома виконати те чи інше «домашнє завдання».
Він майже ніколи не повертався додому сам, розповідає дружина Людвига Мая пані Тетяна: завжди – в оточенні своїх вихованців. Їм було дуже цікаво зі своїм наставником, адже той був надзвичайно ерудованою людиною і чудовим співрозмовником. Тема, що потрапляла до його поля зору, вивчалася до найдрібніших деталей, тож спілкування з Маєм незмінно було насиченим та залишало по собі особливий післясмак.
Окреме місце в їхній великій домашній бібліотеці посідали книжки на шахову тематику. Так сталося, що з часом численні вихованці пана Людвига обжилися у різних куточках світу, і, за можливості, дарували своєму вчителеві друковані шахові «цікавинки». Коли приїжджали до Бердичева, незмінно намагалися побачитися з ним. А побачившись, дякували – за те, що слугував для них прикладом, що зумів назавжди оселити в них такі якості, як самоорганізація та самодисципліна, здатність до системного підходу, відповідальність.
Як тут не лягати та не просинатися з шахами, маючи такого батька?.. Це ж, мабуть, шахова дошка і замість сніданку, і замість вечері, а по вихідних – тривалі аналізи різних хитромудрих комбінацій!.. А ось і ні, як виявляється. Стійкий зв’язок із шахами від батька перейняла лише донька Сузанна. Що ж до синів – Сергія, котрого пан Людвиг виховував з 5-ти років, та Михайла, то свого часу щодо обох було винесено вердикт – «непосидючі». Ну що ж… Шахістом жоден із них і справді не став: нині Сергій – командир одного з військових підрозділів ЗСУ, Михайло відповідає за економічний розвиток бердичівської громади. Від батька усі троє взяли найкраще, констатує матір.
Наприкінці червня виповниться рік, як Людвиг Май залишив цей світ… Його унікальну «шахову» бібліотеку родина вирішила передати Юрію Разіну – колись вихованцеві пана Людвига, а нині – фахівцеві шахового клуба «Біла Тура» при МЦ «Спорт для всіх». А всі разом – провести Меморіал Людвига Мая. Людини, котра любила Бердичів, любила його людей, любила шахи і системний підхід у всьому.
Участь у Меморіалі, що відбувся у Публічній бібліотеці громади, взяли 14 маленьких та юних майстрів гри у шахи з різних мікрорайонів міста та вихованців «Білої Тури». В якості призів для трьох кращих гравців турніру Сергій та Михайло підготували планшет, bluetooth-колонки, фітнес-браслет та рюкзачки, «Спорт для всіх» – медалі та грамоти, усіх учасників заохотили календарями від ЗСУ.
Перші три місця на цьогорічному Меморіалі Людвига Мая розподілилися наступним чином:
- І місце – Нікіта Карєтніков;
- ІІ місце – Олексій Сікорський;
- ІІІ місце – Олександр Павлюк.
