21 березня 2023 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», яка активно розпочалася в Україні з початку широкомасштабного вторгнення.

Оновлення даних Програми «Transparent cities/Прозорі міста» засвідчує, що українські міста відмовляються від урбанонімів, пов’язаних з росією або срср. І їх кількість зростає!

За перші шість місяців 2023 року 22 міські ради перейменували 959 топонімів. Ще у 5 містах (Коломия, Миколаїв, Херсон, Черкаси, Чернівці) тривають консультації з громадськістю.

У найменуванні об’єктів топоніміки та географічних назвах не можна використовувати:

→ імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління срср, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік;

→ імена осіб, що працювали в радянських органах державної безпеки;

→ назви срср, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік і похідні від них;

→ назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницями жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Також цей закон передбачає заборону присвоювати географічним об’єктам перелічені вище назви.

У Бердичеві вже відбулось опитування мешканців щодо пропозицій назв наступних вулиць:

Аширбекова, Гагаріна, Генерала Горбатова, Генерала Луппова, Генерала Панфілова, Жуковського, Герцена (та провулки), Суворова (та провулки), Крилова (та провулки), Мічуріна (та провулки), Комарова, Кутузова, Ломоносова, Молодогвардійська, Ніни Сосніної, Осипенка, Пушкіна, Руська, Толстого, Чернишевського, Черняховського, Чехова та інші. Нині комісія з перейменування вулиць упорядковує результати та готує проект рішення на розгляд депутатів Бердичівської міської ради.

Важливо розуміти, що деколонізація назв (збірне визначення для процесів дерусифікації та декомунізації) і відмова від російського й радянського в наших містах — це не про звуження та примітивізацію культурного простору, а навпаки — про наповнення середовища власними цінностями та історією.

Чи призведе перейменування урбанонімів до паперової тяганини (зміни прописки, установчих документів, перереєстрації транспортного засобу або права власності на майно)?

Ні, не призведе. Під час перейменування топонімів документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, залишаються чинними і їх не потрібно змінювати, окрім випадків, коли ви хочете продати чи подарувати майно тощо. Для цього у виконавчому органі місцевої ради можна отримати довідку про перейменування вулиці і використовувати її при вчиненні нотаріальних дій.

Також не передбачена обов’язкова зміна відмітки про реєстрацію місця проживання. Її оновлять під час зміни самого паспорта, прізвища чи фотокартки. У випадку з юридичними особами та ФОП зміну відомостей про місцезнаходження потрібно внести (вимога Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»), однак немає чітких термінів, коли це треба зробити.

Навіщо перейменовувати топоніми зараз, коли в країні війна? Невже не буде кращого часу?

Очевидно, Росія використовує топоніми як інструмент у просуванні своїх імперських цілей і з метою маркування території як частини «русского міра». Нині наша держава виборює у ворога власну незалежність і території, і це точно не для того, щоб наші вулиці містили культурний код окупантів.