Насамперед, про те, що таке «зумерський зін», і хто такі «незабуті»… Зумерами сьогодні часто називають себе підлітки та молодь. Іншими словами, це ті, котрим по 13, 14, 17, 20 років. Ну а «зін», власне, це скорочення від «magazine» («журнал»). Тобто, мова йде про невеличкий молодіжний журнал.
Щодо «незабутих», то головними героями у ньому виступили митці та мисткині України, частину з яких російська пропаганда позиціонує всьому світу як «рускіх дєятєлей» культури, освіти, науки. Інша частина – українські митці та мисткині, яких переслідувала, репресувала та відправляла на той світ совєцька влада. Роблячи все для того, аби про них ніколи не знали, аби їхні імена було навіки забуто.
Родзинкою презентованого зіну стала участь в його створенні місцевої молоді: їй було запропоновано відтворити образи головних героїв. Кожній з 12-ти постатей, про які розповідається у виданні, підібрали «двійника» з ХХІ сторіччя. Розшукували відповідний одяг та перуки, з підручних засобів виготовляли вуса й бороди, робили зачіски і, зрештою, все необхідне, аби бердичівський підліток чи молода дівчина були схожі на поета чи, припустимо, художницю з 30-х років ХХ століття.
Так, зокрема, наш Юрій Нестеровський опинився в образі письменника й поета Гео Шкурупія, Аліна Іванчук органічно увійшла в образ письменниці й мандрівниці Софії Яблонської, Катерина Кравчук на якийсь час стала дисиденткою Аллою Горською, а Валерія Івчук – гуцульською казкаркою й фольклористкою Параскою Плиткою-Горицвіт.
Чи було їм цікаво перевтілюватися таким чином? Однозначно, відповідають. Він абсолютно не сприймав жодної музики – мелодії незмінно викликали бажання заплакати. Носив виключно блакитні краватки. Через пропозицію перекласти сербські думи, за кілька годин вивчив сербську і, зрештою, став чи не найкращим перекладачем із цієї мови. Радіславу Шклярук із «М-Формації» й раніше цікавила постать представника епохи «Розстріляного відродження» Майка Йогансена, і тепер вона отримала чудову нагоду відчути себе українським літератором, критиком та перекладачем.
Хтось називав її «злісною феміністкою», Оксана Забужко натомість опонувала, мовляв, такою була її вишукана натуральність. Йдеться про українську письменницю, літературознавицю, публіцистку Соломію Павличко. Історія доньки Дмитра Павличка, судячи зі всього пройшла крізь серце Олександри Коваль: їхні образи майже не відрізнити.
Роспропаганда десятиліттями намагалася зросійщити українських митців, зокрема, художників. Один із таких народився в Чугуєві, що на Харківщині, в його творчому арсеналі – чимало робіт на українську тематику. Цей художник не терпів більшовиків та незмінно підтримував колег з України.
Інший з’явився на світ у Маріуполі. Його «Місячна ніч над Дніпром» відома в усьому світі, він мав будинок у Криму, весь час фінансово допомагав своїм учням та підтримував церкву у рідному Маріуполі.
Перший художник – то Ілля Ріпин, автор безсмертних «Запорожців» (його образ приміряв на себе Радомир Шклярук), другий – видатний Архип Куїнджі, котрого відтворив Володимир Поліщук. Навпроти кожного з них відтепер стоїть печатка від Молодих Амбасадорок Розмаїття – «Деколонізовано».
«Молоді Амбасадор(к)и Розмаїття» – програма, у рамках якої відбулася презентація зумерського зіну. У випадку з «Незабутими» такими амбасадорками виступили Мирослава Горобчук (вона презентувала проєкт), Радіслава Шклярук та Інна Куліш. І вони, і дизайнерка видання Ганна Косюченко, і авторка світлин Регіна Столбецька є тими самими зумерами: найстаршій з них – ледь за 20.
«Незабуті» – це про те, що просвітництво, просування всього українського може бути цікавим, оригінальним, креативним, стильним, констатувала на презентації директорка Публічної бібліотеки, керівниця МВЦ «М-Формація» Тетяна Кущук. Це про те, що бердичівські зумери – крутезні. І чи не найголовніше: це про те, що вони – не зі споживацьким нутром. Вони вкладають – у молодіжне середовище, у життя громади, у вітчизняну культуру створюючи при цьому продукти топ-рівня.
Ініціатива зі створення Зумерського зіну «Незабуті» підтримана грантом у рамках програми «Молоді Амбасадор(к)и Розмаїття». Програму реалізує ГО «СТАН» у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність «Action Aid» за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC).