Понад сімдесят років радянська влада намагалася стерти будь-яку історичну, культурну та мовну різноманітність України. Тривалий час назви наших вулиць вшановували людей, жодним чином не пов’язаних з нашою державою.
Активно ситуація почалася змінюватися після 2014 року. Анексія Криму й окупація окремих районів Донецької та Луганської областей прискорили процес декомунізації. Повномасштабна війна росії, розпочата в лютому 2022 року, спровокувала стійку потребу позбутися будь-яких зв’язків з агресором. Простори українських міст і сіл охопили зміни.
У суспільстві існує стійкий запит на відмову від топонімів, що пов’язані з росією, її постатями та подіями. Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», 65% українців підтримують перейменування вулиць, а 71% — виступають за демонтаж пам’ятників, пов’язаних з росією.
Схожі дані наводить Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Так 59% опитаних підтримують перейменування топонімів, назви яких пов’язані з рф, срср чи російською імперією. Наразі прихильників перейменування більшість в усіх регіонах, окрім південної частини України. Натомість у 2020 році лише на заході України переважала підтримка такого процесу.
Інтенції до перейменування топонімів присутні й за кордоном. Для прикладу, у Польщі комісія зі стандартизації закордонних географічних найменувань рекомендувала називати російський Калінінград традиційним польським топонімом Крулевець.
Важливо розуміти, що деколонізація назв (збірне визначення для процесів дерусифікації та декомунізації) і відмова від російського й радянського в наших містах — це не про звуження та примітивізацію культурного простору, а навпаки — про наповнення середовища власними цінностями та історією.
У Бердичеві нині триває робота комісії з перейменування – для того, щоб наповнити українське місто українським змістом, відображеним у назвах вулиць.