У день, коли українці віншували незалежність своєї країни, у Музеї історії м. Бердичева презентували виставку світлопису «Спалах миті». Автор світлин – член Національної спілки фотохудожників України, житомирський фотограф Леонід Шевчук. У своїх «спалахах» розповідає про те, що довелося пережити жителям Житомирщини з початком повномасштабної агресії росіян, про незламність українського характеру, про звитягу та біль, про світлі хвилини щастя й трагедію останнього прощання. Страшну правду має знати весь світ…
Вже не вперше бачить ці фото бердичівський колега Леоніда Шевчука голова обласної організації НСФХУ Валерій Мельников. І щоразу, зізнається, по шкірі пробігають мурахи… Леонідові Шевчуку, зазначає, довелося побачити чимало такого, що приховано від очей більшості. В його роботах – все те, що переживає український народ у важкому протистоянні з окупантами. Шевчук – майстер екстра-ґатунку, констатує Валерій Мельников, і вони обидва продовжать працювати над тим, аби розповісти людям правду про війну.
За його плечима – понад 30 років гурткової роботи з дітьми. Із власних слів, увесь цей час він прищеплював дітворі любов до фотографії, навіть гадки не маючи, що колись доведеться знімати людське горе, біль та страх. Втім, розмірковує Леонід Шевчук, хіба нині він один такий?.. Якось черговий герой його світлини поділився: він завжди мріяв літати, він любить швидкість і любить небо. Але ніколи не думав, що доведеться воювати. Діалог із Леонідом Шевчуком вів один із легендарних «Привидів Києва»… Сам фотограф вірить у те, що прийде той час, коли Україна переможе, його фотографії випромінюватимуть світло і кожен зможе займатися тим, що любить і про що мріє.
І знову руйнування, очі незламних українців і все те, що принесла з собою агресія росії… Поруч із фортецею розгорнула свою роботу ще одна фотовиставка – «Україна – розп’яття». Серед представлених робіт – світлини відомого українського фотокореспондента, представника агентства Associated Press Єфрема Лукацького, а також членів НСФХУ Олега Калашнікова, Валерія Мельникова, Олега Силки, Бориса Бухмана та юної представниці фотоклубу «ФотоБердТо» Валерії Лесик.
Обидві представлені виставки – про все те, на що здатна війна. Про українську Голгофу. Про кров, горе й страждання. І навіть коли десь присутня посмішка, всередині неї відчувається усе те горе. Але ці виставки – й про життя. Так вважає міський голова Сергій Орлюк. Українці переживуть страшні часи, переконаний, зустрінуть переможний мир, водночас пам’ятаючи, яку непомірно високу ціну заплатила за нього незламна нація вільних. А фото вітчизняних митців стануть тією самою Вічною Пам’яттю про загиблих та живих Героїв України.
