Така, мабуть, уже планида у всіх митців – спонукати звичайних людей призупинятися у своїй звичній повсякденній метушні і починати вдивлятися й вслуховуватися у щось таке, на що раніше не вистачало чи то часу, чи то можливості, чи ще чогось. Така вже планида у митців залишати по собі слід. Коли створене ними вражає через роки, через віки. Так трапляється з творами живопису, з музикою, з піснями, з витворами декоративно-ужиткового мистецтва. Так трапляється з фото.
Днями свій ювілей відзначила у Бердичеві спільнота, про яку знає мало не кожен у місті, хто всерйоз чи хоча б на аматорському рівні захоплюється фотографією. Рівно 10 років тому поріг фотошколи «F/5.6» ГО «Бердичівська школа практичної фотографії» переступили перші студенти.
Промайнуло 10-річчя, і ось вони знову майже усі разом – нинішні відвідувачі «F/5.6», випускники різних років, батьки, почесні гості, а також, звісно, ті, завдяки чиєму натхненню й енергії фотошколу було створено – її засновник Валерій Мельников та керівник Олег Силка.
Вони й досі пам’ятають за іменем кожного і сам день відкриття, наче й не було того довгого шляху. Який, пригадує Валерій Мельников, не завжди був устелений пелюстками троянд, але який, таки, привів їх до ювілею.
Скільки дітей та юнацтва пройшло через «F/5.6», так одразу і не порахуєш. Але тому, мабуть, і пам’ятають всіх до одного, бо їхні діти були й залишаються особливими. Вони вже приходили до фотошколи кожен зі своєю життєвою позицією, кожен зі своїм баченням світу. Залишалося лише зміцнити те бачення та познайомити з усіма таїнствами й секретами фотосправи.
Валерій та Олег не приховують, що щиро радіють, коли спостерігають, як їхні вихованці йдуть вперед, самовдосконалюються, зростають духовно. Радіють тому, з якого ракурсу дивляться ті на світ, як стають свідомими громадянами своєї країни, як не втрачають відчуття прекрасного й непересічного. Адже, власне, це головне, чому навчали й навчають нині у «F/5.6».
«Творчим локомотивом» називає студентів фотошколи та її керівників міський голова Сергій Орлюк. Локомотив є локомотивом лише тоді, коли у русі, інакше то – просто гора металу чи пам’ятник. Фотошкола Мельникова-Силки – завжди у русі, констатує Сергій Орлюк. Протягом 10 років у ній навчали особливій науці – ловити миттєвості. Навчали визнані майстри своєї справи – Мельников очолює обласну організацію Національної Спілки фотохудожників України, Силка теж входить до цієї Спілки. В організованому ними навчальному процесі, як і у звичайному спілкуванні зі студентами, чітко вимальовується неформальність у стосунках. Вони всі між собою колеги, часто повторює Валерій Мельников, і головне, що має панувати у стінах фотошколи – людяність, натхнення та небайдужість. А далі – все, власне, як у творчих особистостей.
Тож і зустріч з приводу ювілею вийшла в «F/5.6» неформальною, без роздрукованого сценарію, зате з численними вітаннями й подарунками. Теплі слова на адресу іменинників звучали від заступниці міського голови Олени Петрівської, радника начальника Бердичівської РВА Дениса Заремського, від колективу Зразкового ансамблю фольклорного співу «Вінець», автора й виконавця військово-патріотичних пісень Олександра Нечмоні, директорки Музею історії м. Бердичева Наталії Захарчук, директорки художньої школи Ірини Ніколайчук та, звісно, від тих, хто у різні роки зміцнювався у своєму баченні прекрасного, відвідуючи фотошколу.
У своєму виступі одна з колишніх студенток «F/5.6» нагадала, що саме вважається чи не найголовнішим у фотографії. Світло. Фотошкола Мельникова-Силки, констатувала, наповнена цим світлом, як наповнений ним кожен, хто закоханий у світ фотографії.