Ні на мить не забувати, скільки української крові пролито заради того, аби Україна жила… Пам’ятати і передавати своїм нащадкам, скільки горя принесла війна з рашистами до українських родин, скільки життів обірвала… Закарбувати у свідомості доблесть та звитягу славних синів і доньок України, котрі зі всією рішучістю взялися вичищати свою Батьківщину від окупантів, переступаючи через страх смерті…

На щиті повертається до рідного міста бердичівлянин Ярослав Юрковський. Один із сотень тисяч Воїнів Світла, котрі вступили у боротьбу з російським злом. Як і сотні тисяч його побратимів по зброї, Ярослав присягнув на вірність українській державі, її народові і не зрадив присязі.

Ярослав Юрковський – корінний бердичівлянин. Спочатку навчався у 1-й школі, випускався вже зі школи № 5 – золотим медалістом. Ще в юному віці почав цікавитися економікою, тож, коли прийшов час визначатися з місцем здобуття подальшої освіти, обрав один із університетів у Польщі, де і здобув спеціальність економіста. Після навчання мешкав та працював у Чернівецькій області.

Там Ярослава й застала звістка про повномасштабний наступ на Україну. Він одразу подзвонив батькові: «Я їду додому». Приїхавши, вирушив до районного ТЦК та СП із вимогою відправити його на фронт. Ніс службу у різних військових частинах, останньою з яких стала танкова бригада, її мотострілецький батальйон. Солдат Юрковський пройшов чимало гарячих точок, в яких показав себе справжнім Воїном та справжньою Людиною.

30 вересня Ярослава Юрковського не стало… До свого 41-го дня народження він не дожив чотири дні…

Вічна Пам ‘ять і Шана тобі, Герою! Честь!

Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують із приводу смерті Ярослава Юрковського та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!