Ще зовсім недавно, здається, його вітали з 45-м днем народження. Мало не всі, як один, зичили повернутися живим, аби Господь уберіг від біди. Писали, який він класний і крутий. Іменинник щиро дякував у відповідь.
Побачитися усім разом не судилося – Олександр Ридванський повертається до рідного Бердичева на щиті. Повертається Героєм, якому громада та вся Україна дякуватимуть і яким пишатимуться, доки житиме на українській землі пам’ять про страшну війну з рашистськими загарбниками.
У скорботі схиляють голови земляки, у скорботі – всі, хто пов’язаний з місцевим футболом: Олександр – родом із династії, де «гра мільйонів» завжди посідала особливе місце, в якій любили футбол, в якій грали у футбол.
В серцях українців – біль та смуток. А ще – залізна віра у перемогу над чужинцями з сусідніх земель – із території, де панують задуха, страх, невігластво та нездатність вільно господарювати у себе вдома, радіючи власним успіхам і не споглядаючи з чорною заздрістю й ненавистю за успіхами інших.
Цю віру вселяють в українців їхні оборонці. Такі, як сержант Олександр Ридванський. І їхній подвиг та звитяга не повинні піти у забуття. Україна має перемогти!
Вічна Пам’ять та Шана тобі, Герою! Честь!
Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують із приводу загибелі Олександра Ридванського та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!