За ним плакатимуть у Бердичеві, за ним тектимуть сльози у Чернівцях… Зупинилося серце 28-річного Захисника України Максима Журика: далися взнаки важкі поранення, отримані в одному з боїв із рашистами.

Він з’явився на світ у Чернівцях. До Бердичева потрапив, коли прийшов час служити в армії – у 26-й артилерійській бригаді. Судячи зі всього, життя військового припало Максимові до душі: по завершенні строкової служби він підписав контракт. Якийсь час мав відношення до Сил спеціальних операцій, а потім вирішив піти у запас.

Поїхав за кордон – працював у Польщі. Та коли дізнався, що до України вже не «гібридно», а з бомбардуваннями й важкою технікою повномасштабно вторглися росіяни, вирішив повернутися на Батьківщину. Український ген, українська кров не дали пересидіти біду у затишній Європі.

Вже 02 березня 2022-го Максим Журик був мобілізований, потрапив до 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону. Ніс службу оператором відділення управління командира мінометної батареї. 28 листопада у бою з рашистськими військами сержант Журик отримав множинні поранення. Кілька днів лікарі боролися за життя доблесного воїна, та 03 грудня Максим вирушив у засвіти.

Вічна Пам’ять та Шана тобі, Герою! Честь!

Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують із приводу смерті Максима Журика та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!