Безприкладна міць духу, відданість Батьківщині, мужність та полум’яне бажання карати російських зайд на рідній для себе і на чужій для них землі додає сил та наснаги українським Захисникам і Захисницям у важкому й кривавому протистоянні. Орда не звикла рахувати втрати і, мабуть, ніколи не зважатиме на них, натомість кожне віддане за Україну життя відгукується гострим болем у різних куточках держави незламних.

Українці на колінах зустрічають своїх полеглих Героїв, доземно вклоняючись їхньому подвигу. Голови опущені, з очей капають сльози. Та, якби підлий ворог міг лише на мить заглянути в ті очі, впав би замертво, простромлений невиданої сили рішучістю та бажанням помсти.

Рашисти зазнають страшної кари за бердичівлянина Олександра Стахова, котрий геройськи загинув на Донеччині. Олександр – 1988-го року народження, зовсім недавно, у листопаді, відзначив свої 35. Навчався у 10-й школі, потім у ПТУ № 4. Певний час працював на «Прогресі». Як справжній чоловік дбав те, аби родина жила у добробуті, тож в якийсь момент вимушений був поїхати працювати за кордон. Там займався облаштуванням електрики. Потім повернувся до Бердичева, влаштувався на підприємство ДП «РИТМ» ТОВ «РОСТ» комірником. Звідти й вирушив на війну…

Олександр Стахов захищав Україну у лавах бригади «Буревій» Національної гвардії. Служив старшим навідником міномета мінометної батареї в одному з батальйонів оперативного призначення. Служив гідно, віддано, докладаючи все можливе й неможливе, аби виконати поставлені завдання. 25 грудня ворог обстріляв техніку, на якій пересувався Олександр, смертельно поранивши його. Лише так можна було вибити зброю з рук солдата Стахова.

Вічна Пам’ять та Шана тобі, Герою! Честь!

Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують із приводу загибелі Олександра Стахова та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!