Він вирушив до Небесної когорти українського воїнства у день великого свята – Хрещення Господнього. 06 січня, коли українці справляли Водохреща, Костянтин Дуцький разом із побратимами зі своєї військової частини проводили зачистку одного з населених пунктів на Сумщині. Виконуючи військовий обов’язок, солдат Дуцький геройськи загинув.

З’явився на світ він у червні 1997-го року далеко від Бердичева – у Миколаєві. Там навчався й зростав. Спочатку закінчив школу, далі – професійно-технічне училище. Працював там, де були потрібні вмілі робочі руки.

Коли почалася велика війна з росією, Костянтин Дуцький добровольцем пішов до підрозділу Сил ТРО. Через якийсь час вдосконалював військові навички у навчальному центрі. Потрапив спочатку до однієї частини, потім – до іншої. Ніс службу гранатометником механізованої роти. Був гарним воякою, за що не раз відзначався високим керівництвом. До останнього подиху залишався вірним Україні та українській нації. Свою рідну землю та своїх співвітчизників бачив вільними, незалежними, успішними. За що і віддав таке ще молоде життя…

Через широкомасштабну агресію рідні Костянтина вимушені були переселитися до Бердичева. Тут знайшов своє кохання і долю його старший брат Володимир, котрий нині теж обороняє Україну у лавах ЗСУ. Бердичів став для родини другим рідним містом. Вирішено, що для Костянтина він стане місцем вічного спочинку.

Вічна Пам’ять та Шана тобі, Герою! Честь!

Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують із приводу загибелі Костянтина Дуцького та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!