Свого часу кожен із них, наче, розгорнувши крила, злетів у доросле життя. Кожен із них був унікальний і неповторний. За кожним текли сльози і поставала віра у те, що там – на тернистих дорогах життя – вони будуть щасливі…

Справжня поезія – це коли рядки, створені більш ніж шість десятиріч тому, дивним чином точно й органічно лягають на сьогодення, даючи точне визначення людям, явищам, почуттям. «… У кого – з пісні, або з надії, або з поезії, або з мрії. Людина, нібито, не літає… А крила має. А крила має…»

У бердичівському Театрі на Європейській якось дуже тонко відчулося: слова величної й істинної Ліни Костенко – з-поміж іншого, про тих, хто у різні часи виходив у самостійне життя зі стін Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова. Принаймні, слухаючи директорку закладу Олену Боровську, уявлялися саме вони – випускники-разумковці. Котрі стали головними героями дійства, що зібрало найпалкіших прихильників Центру позашкілля.

До кожного з них можна підібрати безліч епітетів, і один з тих, що об’єднує всіх їх – справжність. Їхні діти були справжні у всьому, стверджує Олена Боровська – у спілкуванні, у почуттях, у виборі подальшого шляху. А з початком великої війни з’ясувалося, що вони виявилися справжніми і в своїй боротьбі. Педагоги ЦПО щиро вірять у те, що допомогли дівчатам та юнакам розгорнути на повну свої крила і впевнено злетіти у вир дорослого життя. Нині викладачі закладу радіють успіхам своїх вихованців, пишаються їхніми досягненням й здобутками. А разом із тим, відчувають, як крила розгортаються у них самих.

Вони знають ким будуть і якими будуть – їхні діти, заявляють педагоги. Головне – запам’ятати, що у польоті їх надихатиме та робитиме сильнішими й стрімкішими любов наставників. Ця любов, запевняють, здатна віднести до омріяних вершин…