Великою кров’ю дається українцям боротьба за те, аби жити вільними й незалежними. Втрачаючи своїх найкращих синів та доньок, Україна залишається незламною у своєму прагненні бити рашистських окупантів. Ширяться на цвинтарях військові сектори з синьо-жовтими стягами, та не слабне сила духу української нації. І не послабне, доки вони разом – славні звитяжні оборонці та народ України. Люди, яким ніколи не бути рабами рабів…

Бердичівська громада оплакує загибель доблесного Воїна-Захисника 33-річного Петра Шевчука. Уродженець Київщини більшу частину життя – близько 20-ти років – він провів у Бердичеві. Тут навчався у 33-му ПТУ на водія, тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною й утворив сім’ю.

Певний час Петро мешкав у Польщі, де працював і водночас навчався на архітектора. Плани молодого чоловіка поламала війна. Десь через місяць після початку широкомасштабного вторгнення Петро повернувся до Бердичева. Влаштувався на роботу на підприємство «РІФ-1», а далі – мобілізація та підготовка у навчальному центрі до служби у десантно-штурмових військах ЗСУ.  

За рік і два місяці служби солдат Петро Шевчук разом зі своїми побратимами побував у найгарячіших точках російсько-українського протистояння. Був мужнім Воїном, самовідданим та відповідальним. Таким залишався до останньої миті свого земного життя. 01 лютого солдат Шевчук геройськи загинув в одному з боїв, що точилися на Куп’янському напрямку.

Вічна Пам’ять та Шана тобі, Герою! Честь!

Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують із приводу загибелі Петра Шевчука та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів так Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!