28 лютого 1994-го у Бердичеві відбулася подія, на яку чекали і про яку мріяли десятки років – реєстрація бердичівської громади Української греко-католицької церкви. З нагоди славного ювілею на черговій сесії Бердичівської міської ради вітали адміністратора для вірних УГКЦ, настоятеля бердичівського Храму Святого Володимира і Йосафата, військового капелана, протоієрея Івана Цихуляка.

За ці 30 років маємо міцне становлення Церкви у місті, маємо новозбудований храм та людей, котрі зайшли свою дорогу до Бога, до найвищих людських цінностей, констатував у своєму виступі міський голова Сергій Орлюк. У громаді, продовжив, отця Івана Цихуляка знають як людину ясного християнського сумління, глибокої мудрості, високої шляхетності, непохитного патріотизму. Знають як вірного Христового пастиря, котрий щиро вболіває за долю України, українського народу, за долю кожного українця. У Бердичеві вірять, що Храм Святого Володимира і Йосафата й надалі залишатиметься тим місцем, в якому ґуртуватимуть громаду, рятуватимуть від зневіри, зміцнюватимуть дух українського воїнства.

Він дякує усім, хто ці 30 років ішов з ним поруч, зазначив, приймаючи вітання, отець Іван. Свого часу його часто запитували, чи не збирається він повертатися до Львова. Так тривало років із 10. Уже давно не питають, а, якщо б і запитали, відповів би словами з пісні: «Я звідси не поїду, кохання не залишу»

У такий знаковий для себе день адміністратор для вірних УГКЦ зичить усім одного: аби Господь надихав кожного на подальшу вільну й величну працю – чесну, жертовну, виважену, мудру, плідну. Бо ця праця – в ім’я Перемоги, в ім’я майбутнього української держави.