Коли на світі ще нічого не було, з’явилася музика, а, з’явившись, наповнила собою все – сонячне проміння, дощі, вітер. Під неї незмінно лягає на землю перший сніг та народжуються навесні пташенята, вона здатна заколисати і піднести до небес. Все у світі минає – лише музика є вічною…
Подібні слова, просочені особливою мелодикою, здатні народжуватися лише в одному місці – серед людей міцно й назавжди пов’язаних з музикою. У Бердичеві вони лунали на звітному концерті музичної школи, яка відпускала у доросле життя своїх найстарших учнів.
«… І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт»… Перші кроки, зроблені їхніми випускниками, неодмінно будуть впевненими й успішними, адже для цього у музичній школі зробили все можливе, не сумнівається директорка закладу Інна Бузі. Вона переконана у тому, що 48 головних героїнь та героїв урочистого дійства сповна реалізують у подальшому власні вміння і таланти, побудують успішну долю, виступатимуть гідними творцями свого життя. Самовідданість, вічний неспокій, невпинний творчий пошук та мудрість – за це Інна Бузі дякує педагогам школи. За стійку віру, турботу й терпіння дякує батькам. До учнів звертається з одним: аби поважали батьків і вчителів, аби шанували українське воїнство, працювали плідно, а жили – яскраво та змістовно.
У дуже непростий час судилося жити сучасним українцям, і міський голова Сергій Орлюк подякував присутнім, у першу чергу, за те, що вони обрали жити в Україні. А це значить, що є віра в Україну, в її оборонців, у мирне й успішне майбутнє. Особисто Сергій Орлюк, з власних слів, вірить у те, що всі, хто сходив на сцену міського Палацу культури, стануть достойними людьми. Ці діти пізнали Культуру і пронесуть здобуті знання крізь життя. Вчитися у Бердичівській музичній школі – звучить гордо, констатував Сергій Орлюк, і є радість від того, що у громаді діють заклади, в яких роблять все задля того, аби культура жила.
Теплі слова вітань випускники та педагоги музичної школи почули й від секретаря міської ради Богдана Коляди, від народних обранців Артура Іваненка та Віталія Березовенка, представників Бердичівського педагогічного фахового коледжу та батьків.
Так, вони могли би весь час грати у комп’ютерні ігри, а натомість грали на скрипках, фортепіано, акордеонах. Могли би не випускати з рук мобільні, натомість не випускали труби, тромбони, гітари. Вони не терплять фальші і у всьому намагаються знайти щось від музичного мистецтва. Зі слів випускників, тепер вони розуміють значення виразу «цінувати кожну мить, проведену разом», а своїм вчителям щиро зичать отримувати задоволення від роботи і щоби кожен новий день приносив радість та натхнення.
Отримано напуття й свідоцтва… Останній виступ у складі шкільного оркестру… Здається, ось і фініш… На старт!
