22 травня 1861 року відбулася знакова подія у житті мільйонів людей з Україною в серці: прах Тараса Шевченка – одного з символів українства – було перепоховано на Чернечій Горі неподалік Канева. З нагоди 163-роковин Бердичівський міський голова Сергій Орлюк поклав квіти до пам’ятника Кобзареві.

Цими днями в Україні згадують період, коли домовину з тілом Тараса перевезли з Петербургу на рідну українську землю. Так, як заповідав видатний поет. З Шевченком попрощалися у Києві, після чого труну пароплавом переправили до Канева. Пізніше на Тарасовій горі з’являться перший народний музей, на могилі – пам’ятник у вигляді хреста. Буде створено державний музей-заповідник та встановлено бронзовий монумент.

Свій Шевченко є й у Бердичеві – місті, в якому пам’ятають і шанують Провідника української незалежності, місті, сини та доньки якого разом з усіма українцями щосили б’ють супостата, аби «…були люде на землі».