Театр на Європейській зібрав дітей особливої, дуже непростої, долі. Недитячої. Дитинство кожного з них накрила чорною плямою війна. В одних вона жорстоко й по-живому навіки відірвала від серця татусів, котрі геройськи загинули у битві з російськими окупантами. В інших доля забрала тепло й любов, що їх здатні подарувати лише матір та батько, залишивши сиротами та позбавленими батьківського піклування.
Настає літо, і першого його дня увесь світ об’єднується навколо поняття «захист дітей». Захистити – з-поміж іншого, означає наповнити радістю, посмішками, гарним настроєм, і зі сцени театру все це несли глядачам такі самі маленькі та юні бердичівляни. Запальні й талановиті, голосисті й летючі у танцях – «домісольки», «яворочки», «диваки», «надії». Для дітвори у залі грали на скрипці та співали родинними дуетами, раділи гірським просторам кумедні овечки та виробляли піруети «чарліки».
Якби ж то не Хвилина мовчання… Не згадка про сотні маленьких українців, які безневинно стали жертвами війни з росією і вже ніколи не стануть дорослими…
Перше, що спадає на думку, коли говориш про День захисту дітей – від кого дорослі мають їх захищати, ділиться з присутніми у залі міський голова Сергій Орлюк. Виходить, що від самих дорослих і мають. Від таких, котрі розв’язують війни, несучи смерть і страждання мільйонам людей. Від тих, які забирають у дітей мрії, світло у душах, батьків, домівки, здоров’я, життя… Але навіть у часи війни маємо не дати дитинству назавжди розчинитися у небутті, закликає Сергій Орлюк. За це, власне, і воюють нині кращі з кращих. Війна закінчиться, і нинішня дітвора зростатиме, пам’ятаючи. І передаватиме правду про війну своїм дітям, а ті – своїм. Люди з такою пам’яттю зроблять все, щоби дитинство навколо жило, вибухаючи лише веселим сміхом, радістю, щастям.
Із театру понад 180 дітлахів пішли не лише з новими емоціями, а й з подарунками, що їх роздали дітям представниці міської служби у справах дітей. До солодощів та соків додалися сертифікати на безкоштовне відвідування атракціонів на Центральній площі.
