У Саксонії, на березі Ельби поруч з Дрезденом, розташоване німецьке місто Гайденау. Нині його населення становить 17 тисяч. Таке, як наш Овруч. Сьогодні, мабуть, це складно уявити, але після закінчення Другої світової війни тут, у Гайденау, було створено табір для біженців, в якому поселили близько 7 000 українців. Це були і в’язні концтаборів, і військові-борці за незалежність України, і виселені на примусові роботи під час німецької окупації.  

Бердичівський міський голова Сергій Орлюк разом із депутатом міської ради Юрієм Ніколаєнком під час робочої поїздки до Німеччини поспілкувались з представниками та нащадками української громади.

Посадовці відвідали місцевий цвинтар та вшанували спочилих тут бійців армії УНР та вояків Українських Січових Стрільців. В українському секторі кладовища розміщено кенотаф Симону Петлюрі – лідеру, якого навіть на далекій чужині шанує нація.

Зі слів Сергія Орлюка, його дуже зацікавило знаходження тут пам’ятника Симону Петлюрі, адже похований той на кладовищі Монпарнас у Парижі. Проте, українці настільки шанують своїх лідерів, констатує міський голова, що як би далеко від дому не знаходились, ставлять пам’ятники видатним землякам. Як бачимо не лише Тарасу Шевченку, а й лідеру боротьби за незалежність України у минулому столітті Симону Петлюрі.

Після Другої світової війни Українці на чужині швидко самоорганізувались і прямо в таборі створили дитсадок, народну школу, гімназію, технічно-ремісничу і музичну школи, народний університет, бібліотеку і сім фахових курсів. Тут само діяли драматичний гурток, хор, оркестр, балет, кооператив, громадські організації, братства при українських православній і католицькій церквах. У таборі виходили тижневики «Луна» (1946), «Наша пошта» (1946– 47), щоденник «Інформаційний бюлетень». Тривалий час організоване тут видавництво «Заграва» (засновник М. Дроздовський) друкувало твори українських письменників та шкільні підручники для українських шкіл Німеччини.

Відділ культури Бердичівської міської ради