Сергію Валерійовичу, чи переосмислили Ви особисто Українську Незалежність після повномасштабного вторгнення? У чому саме полягає це переосмислення і що для Вас нині являє собою Незалежність України?
Для мене Незалежність України – це можливість для наших дітей, для багатьох майбутніх поколінь українців вільно жити на своїй землі, будувати державу за власним світосприйняттям, у рівноправному співвідношенні з цивілізованим світом. Це свобода розмовляти українською мовою, берегти і примножувати наші національні надбання і культурну спадщину. Це право передати здобутки предків нашим нащадкам. Для мене так було завжди. І понад усе я прагнув і прагну нині, щоби мої погляди поділяло якнайбільше громадян України.
На жаль, для багатьох наших співгромадян розуміння важливості й цінності незалежності держави прийшло лише після початку повномасштабного вторгнення. Багато людей нарешті зрозуміли, що незалежність України – це не просто історичний факт або декларація, а те, що потрібно постійно відстоювати та захищати. Незалежність стала символом боротьби за свободу, за право бути самим собою та зберегти свою ідентичність. Для багатьох із нас ця боротьба стала особистою, адже війна зачепила кожну родину, кожне місто і село.
Думаю, незалежність – це не лише політичний чи юридичний статус, а й символ стійкості, єдності та національної гордості. Це український народ, нація, держава. Відтепер ми чітко розуміємо, що незалежність – це щоденна праця і боротьба, а не дар, який можна просто споглядати. Це також усвідомлення важливості міжнародної підтримки та солідарності з іншими націями, які поділяють цінності свободи та демократії. Сьогодні, переосмислюючи нашу Незалежність, я найбільше бажав би, щоб ми поважали усі держави світу, а найбільше – Україну. Щоби зміцнювали свою державу економічно, політично, соціально. Щоби Збройні Сили України завжди були в пошані. Щоби ми знали багато різних мов, але найкраще – свою, українську. Щоби вивчали історію, знали правду про свій народ і більше нікому не дали спотворити історичні факти. Щоб ми багато подорожували, але завжди повертались до України, тому що Україна – понад усе.
Які кроки, на Вашу думку, має здійснити місцеве самоврядування для посилення та збереження Української Незалежності?
Побороти ворога можна лише гуртом. Винятково, за умови спільної праці, можна збудувати успішну державу і відстояти її незалежність. В контексті зміцнення незалежності України місцеве самоврядування відіграє важливу роль, особливо в умовах війни. Саме на лідерах громад лежить відповідальність за згуртованість людей. Лише авторитетні особистості можуть спонукати людей до активних дій заради громади і держави. Тому сьогодні усією громадою, перш за все, ми підтримуємо Збройні Сили України та Територіальну Оборону, оскільки з перших вуст знаємо про потреби військових. Діють постійний контакт та допомога родинам військовослужбовців.
Окрему увагу приділяємо організації навчань для цивільного населення. Це підготовка жителів до можливих загроз, навчання основам невідкладної допомоги та основам самозахисту.
В сьогоднішніх реаліях ми активно працюємо у напрямку соціальної підтримки незахищених верств населення та внутрішньо переміщених осіб. Це забезпечення належних умов проживання, працевлаштування та інтеграції ВПО до громади.
Окремий напрям роботи – економіка, інвестиції та активна міжнародна співпраця. Надання фінансової допомоги, пільг і консультацій для збереження економічної активності в умовах кризи – перше, на що звертаємо увагу. Грантова діяльність дає можливість залучити кошти в ті галузі, в які сьогодні не можемо активно інвестувати з місцевого бюджету, а міжнародна співпраця – це культурний і освітянський обмін, популяризація України на міжнародній арені та хороший фундамент для активного співробітництва в економічній сфері та відбудови України після завершення війни.
З огляду на сказане, для утвердження Незалежності нашої держави чи не найголовніше завдання місцевого самоврядування – активно працювати з молоддю. Патріотичне виховання підростаючого покоління – надважливе на сьогодні завдання для кожної громади.
Наскільки воєнні дії в країні вплинули на життєдіяльність громади і з чим ми підійшли до Дня Незалежності України-2024?
У країні йде війна, і бердичівська громада, як і решта громад, вибудовує свою життєдіяльність у дуже непростих реаліях. Маємо той факт, що значна частина місцевого бюджету, десятки мільйонів гривень, була спрямована на перемогу України – підтримку вітчизняних Сил оборони. Звісно, маємо проблеми і той факт, що не сидимо, склавши руки, а щоденно докладаємо зусиль задля їхнього розв’язання.
Питання № 1 – якість питної води. Тож зайнялися капітальним ремонтом однієї з центральних вулиць – вулиці Шевченка. На старті робіт нами було задекларовано: спочатку замінюємо те, що під землею, далі – те, що на поверхні. Цьому принципу не зраджуємо. Так, можна взятися за асфальтування, але потім зривати новий асфальт через прориви. Наскільки це по-господарськи? Відповідь, як на мене, очевидна. На сьогодні комунікації на Шевченка повністю замінені, на черзі – асфальтування. Закцентую увагу на тому, що разом із водогоном та каналізаційними трубами поміняли й комунікації, якими до осель бердичівлян постачатиметься тепло.
На вирішення проблем з якістю води направлена й робота з появи у громаді станції знезалізнення. Запевняю, що над цим питанням активно працюємо. Так само, як і над проєктом, що реалізовуватимемо спільно з НЕФКО: мінятимемо ділянки магістральних трубопроводів у різних частинах міста загальною протяжністю 3 км. Окрім того, реконструюватимемо 13 насосних станцій та одну каналізаційно-насосну станцію. Очікується повна заміна насосного обладнання, електрики, трубопроводів та запірної арматури – все це за грантові кошти плюс наше співфінансування. Від цих ідей, хочу наголосити, ніхто не відмовлявся. Чекати рік-два не маємо можливості – місто може взагалі залишитися без води, що погрожує обернутися екологічною катастрофою.
Якщо продовжити тему ЖКГ, то місцеві комунальні підприємства повнилися пристойним автопарком різної техніки. Нагадаю, що на початку широкомасштабного вторгнення громада спрямувала чималу кількість транспорту на потреби Сил оборони. І за цей час ми придбали грейдер, каток, обладнання, що дозволяє зрізати асфальт. Кілька одиниць нової техніки працюють нині у Водоканалі.
Думаю, не залишилася непоміченою жителями чітка робота КП «Бердичівтеплоенерго», де одним із пріоритетних напрямків діяльності є участь у різного роду проєктах. Результат – відчутна економія коштів та оперативне реагування на виклики опалювальних сезонів. Підприємство працює на те, аби у холоди в оселях жителів громади було тепло. Працює системно, без збоїв.
У такі важкі часи ми зуміли запустити в дію реабілітаційне відділення у міській лікарні – вже отримано відповідні пакети медичних послуг. Дане відділення реконструювали господарським методом: кошти виділялися з бюджету громади, ремонтували власними силами. Наразі ведеться інтенсивна робота над пошуком позабюджетних джерел подальшого фінансування проєкту – грантів, благодійників тощо.
Щодо лікарні загалом, то хочу констатувати той факт, що останнім часом кількість людей, котрі вирішують скористатися її послугами, збільшилася мало не удвічі. Це питання вивчалося, і фахівці дійшли висновку, що таким чином населення відреагувало на помітне зростання якості надання медичних послуг. Зрештою, все частіше обирають своє, місцеве, а не поїздки до клінік в інші міста.
У часи війни одна з головних тем – безпека наших дітей, можливість у належних умовах здобувати якісну освіту. Тому, не дивлячись на дефіцит бюджету, освітянська галузь незмінно отримує потужну підтримку. Вкладаємо ж бо у дітей, у майбутнє громади й країни. Наведу кілька порівняльних цифр фінансових вкладень у галузь освіти за різні роки (з урахуванням державних субвенцій):
- 2019 рік – 254,3 млн. грн.
- 2020 рік – 285,8 млн. грн.
- 2021 рік – 385,1 млн. грн.
- 2022 рік – 370,1 млн. грн.
- 2023 рік – 412,6 млн. грн.
Вимушений констатувати, що чимало ресурсів й часу відбирає вирішення проблем, на які закривалися очі у мирні роки. Мусимо розв’язувати їх під час війни. Об’єктивні обставини заважають позбавитися всього проблемного враз. Втім, переконаний, тут головне – системне бачення, готовність приймати рішення та брати на себе відповідальність.
На завершення, з вашого дозволу, повернуся до теми співпраці з молоддю… У вихованні небайдужого, спроможного, активного, здібного молодого покоління головне – особистий приклад. Завжди у це вірив, вірю й до сьогодні. Ми повинні всіма силами підтримувати Збройні Сили. Повинні віддано працювати на перемогу, а після перемоги – на побудову гідного життя. Отже, потрібно жити, сумлінно працювати, виховувати і навчати наших дітей.
Відділ інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю виконавчого комітету Бердичівської міської ради
