Першого дня осені 1924-го року на Київщині у сім’ї колгоспника й медикині з’явилася на світ Ганна Шкляренко. Всього у родині зростало семеро дітлахів, Ганна, закінчивши 9 класів, пішла працювати до колгоспу різноробочою.

Друга Світова докотилася до України, і 17-річну дівчину відправили до Німеччини, а потім – до концтабору в Австрію. З того пекла вдалося вийти живою, і по закінченні війни Ганна вирушила працювати до Угорщини, а згодом – до Німеччини.

Так тривало до 1950-го року. Ганна Шкляренко опинилася у Бердичеві. Тут, у дитячому санаторії, жінка обіймала посаду сестри-господарки. У 60-х роках продовжила працювати сестрою-господаркою у місцевому військовому шпиталі. Із часом вийшла на заслужений відпочинок.

Понад півстоліття тривало подружнє життя Ганни та Івана Шкляренків. Чоловік ювілярки працював художником на «Комсомольці». Не стало його на 92-му році життя. У парі з Іваном Петровичем Ганна Дорофіївна зростила та виховала двох доньок. Має одну онучку та одну правнучку.

Від імені міського голови Сергія Орлюка зі сторічним ювілеєм іменинницю привітали керівники управління сім’ї та соціального захисту населення. Цій жінці, котра прожила дуже нелегке життя, ніколи не дасиш її років, дивуються. Сама пані Ганна не бачить у цьому нічого дивного: яким би те життя не було, а вона любила його й любить до сьогодні. Коли навколо було темно, старалася підсвічувати життєву дорогу світлом власної душі. Того світла вистачало і для людей, і для того, аби проторувати шлях довжиною у століття.

Міський голова Сергій Орлюк та уся бердичівська громада щиро зичать ювілярці зустрічати кожен новий ранок, всміхаючись та почуваючи себе щасливою. Божої ласки Вам, пані Ганно, любові від рідних та життя у мирній Україні!