Дивно почався цей ранок… Розбудили мало не вдосвіта, не дали, як завжди, побавитися телефоном, всі були якісь збуджені й водночас зосереджені. На «плечиках» висів новенький випрасуваний одяг, під ним розташувалися такі само новенькі черевички. Поруч красувався рюкзак, з якого стирчала пляшка з водичкою, матуся квапливо пакувала бутерброди. Вийшли з під’їзду. З інших під’їздів теж виходили по двоє-по троє і ті, котрі найменші, теж були невиспані, збентежені і причепурені.
Школа… Виявилося, прямували саме до неї. А ще виявилося, що ходити до цієї школи треба буде мало не щодня. Більш того – багато років. Хорошого, здається мало, але чому всі тоді такі піднесені і з посмішками?..
Таких історій (ну, чи майже таких) 2 Вересня у Бердичеві трапилося рівно 633. Саме стільки першачків у числі близько 8 тис. школярів пішли цього дня до ліцеїв та гімназій. Стартував новий навчальний рік посеред ненової війни. Без квітів та цукерок, зате – з благодійними скриньками, що їх кожен охочий міг поповнити посильним внеском на підтримку славного українського воїнства.
Донати мають стати основною місією учнів, наставляли директори: юне покоління повинно донатити на підтримку власних знань, власної освіченості, життєвої мудрості, активності, небайдужості, відданості Україні і всього, що зробить їх щасливими й успішними людьми у щасливій, успішній Україні.
Дорослі доклали значних зусиль, аби школи зустріли дітей та педагогів сучасними, комфортними, безпечними, акцентували увагу у своїх промовах керівники закладів. Окремо дякували керівництву громади за організацію та постійну підтримку в реалізації міжнародного проєкту «ECHO4SCHOOLS-UA: ремонт/модернізація шкіл у постраждалих від війни регіонах», ініційованого ПРООН та фінансово підтриманого Євросоюзом.
Не буде легко, але буде цікаво, насичено й дуже потрібно для життя у майбутньому, зверталися до дітей міський голова Сергій Орлюк та секретар міської ради Богдан Коляда. Посадовці зичили успішного та безпечного навчального року, якісних знань та всього того доброго й захоплюючого, що несе з собою шкільне життя. Окремо дякували Збройним Силам за можливість сповна відчути свято 1 Вересня й життя у мирі, а усім присутнім за те, що ті вірять в Україну – за те, що тут, у Бердичеві, живуть, навчаються, працюють.
Із самого ранку, проводжаючи до школи своїх дітей, він мав змогу спостерігати ті самі яскраві, причепурені «струмочки», що з різних під’їздів стікалися до ліцеїв та гімназій, і це не могло не наповнити серце радістю, поділився у своєму виступі Сергій Орлюк. Так, іде війна, так, буде важко… Але війна закінчиться справедливим переможним миром, а День Знань існуватиме завжди. Зі шкіл виходитиме освічене юне покоління і торуватиме свій подальший шлях до майбутнього. Міський голова не сумнівається, що майбутнього успішного і щасливого.
Знайти вірних друзів та розкрити себе, зичили бердичівським школярам дорослі. Нічого не боятися і пам’ятати, що сильні. А це значить, що все вдасться!
