В одному з об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, що на Житомирській, члени правління та ревізійної комісії не можуть знайти спільну мову з головою об’єднання. Точніше, не можуть, з їхніх слів, ані впливати на прийняття тією рішень, ані контролювати її дії. Кошти, сплановані на одне, обурюються, голова витрачає зовсім на інше: для прикладу, мали, начебто, займатися зливовою системою – гроші чомусь пішли на вхідні двері. З жодними документами голова їх не знайомить, жодного впливу на неї вони не мають.

У квартирі, що в будинку на провулку Тихому, потекла труба. У закладі харчування, що під квартирою, попереджають, аби власники вживали якихось заходів, бо відключать воду. Жінка-власниця звертається до управительської компанії, мовляв, потрібен ремонт. Тим часом сусід зверху стверджує, що у нього в квартирі сухо і все гаразд. Зробили отвір – переконалися, що тече, таки, зверху. Почекавши кілька тижнів, жінка міняє трубу своїми силами. Мало не одразу починає протікати вже інша труба. Знову звернення до компанії… Жінка доводить, що потрібно замінювати весь проліт, натомість майстриня компанії стверджує, що вистачить якоїсь частини. Ремонтують, але текти не припиняє. Єдині, кому хочеться подякувати у цій ситуації, зауважує власниця, це працівники Служби 15-05: реакція на сигнали на «гарячій лінії» виконкому незмінно оперативна.  

Чоловік – особа з інвалідністю І групи довічно. Його вимоги наступні: потрібна матеріальна допомога, транспортні послуги, догляд соціальних працівників, одяг, засоби реабілітації, ліки зі знижками і, зрештою, все, що він має отримувати за законом. Чоловік розуміє, що існують певні процедури, що потрібно надавати документи, лишень весь перелік надавати відмовляється – чому хтось має володіти тією чи іншою інформацією?..

Жінка вирішила встановити паркан. Так вийшло, зізнається, що ті, хто його ставили, здвинулися на територію сусідки аж на 15 см. Визнавши помилку, жінка паркан перевстановила. Але тепер, коли дощить, вода з вбиралень сусідки ллється на її паркан. Тож нині вже вона вимагає, аби сусідка знесла ті споруди. Вона, мовляв, свою помилку виправила, тепер най сусідка робить все за правилами. Більш того, каже, сусідчина територія дивним чином збільшилася і вийшла аж на дорогу. Що заважає руху транспорту. Теж непорядок. Просить, аби приїхала комісія й обстежила, що, де і як…

Протягом 4-х годин міський голова Сергій Орлюк розбирався на особистому прийомі з проблемами жителів громади. Проблеми традиційно різного характеру – від житлових та пов’язаних із благоустроєм до звернень щодо працевлаштування.

Чи ось, припустимо, з проживанням у квартирі будинку 1912-го року побудови. Свого часу, розповідає чоловік, його дружині – військовій лікарці – Міноборони надало службове житло. Дружина – весь час на роботі, тому у суть справ не надто вникала. Погодилася з існуючими умовами проживання, підписала відповідні папери. Через 8 років написала прохання, аби житло розслужбовили. Знову – ціла процедура: від неї лист до міста, від міста – до Києва. Там прохання погодили, давши добро на приватизацію. І ось нині, у 2024-му, її чоловік питає, що робити з усією тією ветхістю й аварійністю. У міській раді фахівці бачать єдиний варіант вирішення проблеми: чоловікові потрібно замовляти внутрішню експертизу, в ході якої буде визначено, чи ветхий й аварійний будинок, чи ні. За результатами експертизи, можна подати до суду на структуру Міноборони, яка відповідає за надання житла – з вимогою покращення умов. Ось тільки коштує експертиза чималих грошей. Місто до того житла не має жодного відношення.

У будинку на Соборній поруч з однією з квартир на 1-му поверсі розташовано магазин. Під час дощу з козирка над входом вода стікає прямісінько до оселі. Власниця демонструє фото: всередині стіни чорні від вологи, вікно вже теж зазнало пошкоджень. Розповідає, що намагалася знайти порозуміння з підприємцем – безуспішно. До Сергія Орлюка жінка прийшла не одна – з головою ОСББ. Та стверджує, що готова скласти на власника магазину адмінпротокол. Якщо складе, то протокол розглянуть на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті міської ради.

Ідею встановлення пам’ятного знаку колишньому бердичівлянину Ізі Газировщику, котрого чимало містян вважають місцевою легендою, озвучили перед міським головою поет, письменник, громадський діяч, підприємець Валерій Хмелівський та краєзнавець Володимир Сінчук. Сама ідея достойна того, аби її вивчити, зазначає Сергій Орлюк. На його думку, для початку має бути створено ініціативну групу, котра презентує своє бачення самого пам’ятного знаку, його місцезнаходження і, що важливо, джерела фінансування проєкту – лише тоді можна буде рухатися далі. Зі слів Валерія Хмелівського, у планах – створити під проєкт благодійний фонд, 50 % надходжень з якого йтимуть на підтримку ЗСУ. Ну і єврейська діаспора, не сумнівається, осторонь такої події не залишиться.

За результатами прийому, Сергієм Орлюком було надано роз’яснення, рекомендації та низку доручень профільним спеціалістам.