Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з’явився термін «біле рабство», який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.
З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття «торгівля людьми» обмежується «торгівлею жінками». При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, «торгівля жінками» є складовою частиною злочину «торгівля людьми». Однак поняття «торгівля людьми» є більш широким: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку. Метою «торгівлі жінками» може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.
У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає «Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми», який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як: Здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховання чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.
З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

Якщо Ви їдете навчатись за кордон:
Для того, щоб отримати дозвіл на навчання за кордоном (студентська віза), Вам необхідно підготувати ряд документів. Як правило, до посольства обраної Вами країни подаються:
- Свідоцтво про закінчення середньої школи (оригінал і переклад, завірений у нотаріуса та затверджений Міністерством закордонних справ України).
- Документ про здачу іспитів до ВНЗ України.
- Довідка про те, що Ви не були засуджені.
- Підтвердження того, що обраний навчальний заклад за кордоном зацікавився Вами.
Без сумніву, знання мови країни перебування є основною умовою для отримання дозволу на навчання. Часто навчальні заклади вимагають посвідчення про здачу іспитів з мови. Майже всі вищі навчальні заклади мають спеціальні мовні курси для іноземців. Запам’ятайте, туристична віза не дає права на отримання статусу студента за кордоном! Більш докладну інформацію про можливість навчатись за кордоном, Ви можете отримати у посольстві обраної Вами країни, а також у культурному центрі/товаристві посольства.
Якщо Ви їдете працювати за кордон:
Суб’єкт господарювання має право надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном після його включення до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, та в межах укладених зовнішньоекономічних договорів. Включення до такого переліку здійснюється на підставі поданої до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, декларації про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (ст. 38 Закону України “Про зайнятість населення”)
Для початку провадження діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та включення до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, такий суб’єкт господарювання має:
1) бути зареєстрованим у встановленому законодавством порядку за видом економічної діяльності з посередництва у працевлаштуванні;
2) мати укладений з іноземним роботодавцем зовнішньоекономічний договір (контракт) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні, пошуку та добору працівників (далі – зовнішньоекономічний договір (контракт) та реєстраційні документи іноземного суб’єкта господарювання – роботодавця у державі місцезнаходження;
3) мати зареєстроване місце провадження господарської діяльності;
4) подати декларацію про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
Послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном надаються суб’єктами господарювання відповідно до укладеного зовнішньоекономічного договору (контракту).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі місцезнаходження роботодавця.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) зберігається у суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, протягом трьох років після закінчення строку його дії.
У разі, якщо Ви вирішили скористатися послугами фірми посередника, необхідно обов’язково оформити свої відносини у формі письмового договору на надання посередником послуг у працевлаштуванні за кордоном:
- номер, дата, місце укладання договору;
- назва та адреса посередника, номер видачі ліцензії на посередництво в працевлаштуванні на роботу за кордон;
- дані про клієнта (прізвище, ім’я та по батькові, адреса проживання тощо);
- визначення предмету договору: які послуги пропонуються при працевлаштуванні на роботу за кордон;
- місце підписання трудового договору (контракту) з роботодавцем;
- права, обов’язки і відповідальність сторін;
- умови зміни, розриву та анулювання договору;
- порядок вирішення спірних питань;
- визначення форс-мажорних обставин і дії сторін при їх появі;
- перелік додаткових платних послуг;
- строк дії договору;
- реквізити сторін договору.
У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи: тривалість робочого дня, вихідні дні, оплата праці, умови проживання, страхування (в тому числі від нещасного випадку, хвороби, медичне).
Уникайте використання в контракті фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця». Цей договір складається у двох примірниках: один віддається клієнту, а другий залишається у посередника.
Підписання трудового договору (контракту) є обов’язковою умовою легального працевлаштування.
Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською) у 2 примірниках.
Погоджуйтесь на сприяння у працевлаштуванні лише на умові оформлення спеціальної робочої візи. Пам’ятайте, службова, туристична та гостьова візи не дають права на легальну роботу за кордоном.
Необхідно отримати від посередника документи про кошти сплачені йому за надані послуги.
Пам’ятайте, наявність копії закордонного паспорту чи копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера значно полегшить процедуру відновлення документів у разі необхідності.
Зателефонуйте до посольства тієї країни, в яку плануєте їхати працювати, та уточніть, чи відкривається на даний момент робочі візи для громадян України за даною спеціальністю; а також які документи треба надати для відкриття робочої візи, і скільки вона коштуватиме.
Ви плануєте вийти заміж за іноземця:
Запам’ятайте, фіктивний шлюб – злочин. Це може стати причиною Вашого ув’язнення або депортації (видворення з країни).
Ви повинні мати якомога більше інформації про свого майбутнього чоловіка: чи має він постійну роботу, чи був він одружений, скільки разів, чи розлучений він офіційно (розлучення та окреме проживання – різні речі).
Запропонуйте нареченому зустрітися не на «нейтральній» території (це може поставити Вас у залежність), а в Україні – у нас є багато мальовничих куточків та місць для комфортного відпочинку.
Поцікавтесь особливостями шлюбного законодавства країни, в якій Ви плануєте жити, у тому числі – правами спільних дітей, Вашими правами при розлученні. Це можна зробити у посольстві та у юриста.
Порадьтеся з юристом щодо укладання шлюбного контракту. Переконайтесь, що шлюб, зареєстрований в Україні, буде дійсним за кордоном. При необхідності, свідоцтво про шлюб можна легалізувати (затвердити у нотаріуса, Міністерстві юстиції та Міністерстві закордонних справ України).
Виїжджаючи за кордон по гостьовій візі або по візі нареченої (віза нареченої для поїздки у США громадянкам України видається у Посольстві США в Польщі), пам’ятайте, ці візи не дають права на роботу. Залишіть копію закордонного паспорта та точну адресу Вашого нареченого батькам. Регулярно телефонуйте додому.
Поради, які будуть корисними перед поїздкою за кордон:
Нікому не довіряйте Ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у Вас.
Якщо Ви збираєтесь працювати чи навчатись за кордоном, Вам необхідно підписати контракт. Контракт повинен бути написаний зрозумілою Вам мовою, а також містити інформацію про умови (оплата, вихідні дні, робота у святкові дні, медичне страхування), місце та час Вашої майбутньої праці чи навчання.
Залиште вдома детальну інформацію про своє майбутнє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту. Ми б також рекомендували залишити своє фото та адреси Ваших іноземних друзів. • Дізнайтесь номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном та візьміть їх з собою. Якщо Ви опинились у скрутній ситуації або Вам хтось загрожує, звертайтесь до представників своєї країни, які допоможуть Вам. Якщо у країні Вашого перебування немає посольства України – телефонуйте у посольство України в сусідній державі.
У зарубіжних країнах активно працюють неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі. Звертайтесь до них у разі необхідності.
Термін перебування на території іноземної держави вказаний у Вашій візі. Порушення візового режиму унеможливить Ваш наступний виїзд за кордон. Дотримуйтесь правил візового режиму!
Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном. Куди, в які організації можна звернутися у разі небезпеки: загрозі власному життю, свободі?
Перш за все зателефонувати до посольства України або консульського представництва. Якщо у країні перебування немає посольства України – телефонувати у посольство України в сусідній державі.
Також можна звернутися до неурядових організацій та служб, які надають допомогу жінкам, що потрапили в біду. Їх послуги, наприклад, тимчасовий притулок, допомога в поверненні додому, юридична підтримка та соціальний супровід. Ми маємо телефонну базу і можемо запропонувати Вам телефони посольств, консульств та неурядових організацій.
Які консультації можна отримати на Національній «гарячій лінії» з питань запобігання торгівлі людьми?
- Консультації щодо процедури легального працевлаштування за кордоном та наслідків нелегального працевлаштування.
- Консультації з питань навчання за кордоном.
- Консультації щодо укладення шлюбу або розлучення з іноземцем/кою.
- Консультації щодо небезпеки потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.
- Інформаційні консультації щодо виїзду з туристичною чи приватною метою
Також можна звернутися:
- із проханням сприяти у пошуку зниклих за кордоном;
- щодо пошуку шляхів повернення на батьківщину осіб, які потерпіли від торгівлі людьми;
- щодо організації соціальної допомоги потерпілим від торгівлі людьми.
Також на «гарячій лінії» можна отримати консультації з питань:
- дитячої праці та її найгірших форм;
- правил та можливостей працевлаштування неповнолітніх;
- проблем дітей трудових мігрантів.
Управління сім’ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради