«Три речі ніколи не повертаються назад: час, можливість та слово… Три речі не слід втрачати: розум, спокій, надію… Людину визначають: гідність, пошана і честь… Руйнують: брехня, заздрість і злість… У житті найбільш коштовні: любов, здоров’я та свобода!»…
Невідомо, чи думав автор цієї мудрості, коли її створював, про волонтерів, та 05-грудня у Бердичеві вони дуже органічно вплелися до загальної атмосфери Волонтерського Дня.
Разом з представниками волонтерської спільноти громади цією атмосферою надихався Бердичівський міський голова. Сергій Орлюк мав зустріч із керівниками та колективами осередків, в яких, починаючи з 2022-го, взяли на себе організацію допомоги Силам оборони України, переселенцям, ветеранам російської-української війни, котрі отримали поранення, та нерідко людям з інвалідністю, котрі мешкають не лише у громаді, а й у різних регіонах України та потребують невідкладної підтримки.
Втім, серію зустрічей Сергій Орлюк вирішив розпочати не з «командних гравців», а з Домініки Солдатюк – бердичівської дівчинки, ім’я якої – на слуху у багатьох у Бердичеві й поза його межами. Зі слів мами маленької волонтерки, натхненням, талантом, силами та добрим серцем Домініці за час своєї діяльності вдалося зібрати 200,0 тис. грн. Яким чином? Малюванням та виготовленням патріотичних виробів. Своїми руками дівчинка створювала малюнки чи, припустимо, браслети, далі виходила на вулиці міста і пропонувала придбати усім охочим. Виручені кошти спрямовували різними шляхами та на різні цілі: перераховували Фонду Сергія Притули, йшли з ними до молодіжно-волонтерського центру «М-Формація», аби там використали кошти за призначеннями, самі допомагали конкретним підрозділам та бійцям. Таким чином у наших воїнів з’явився квадроцикл, вони могли ремонтувати авто, купляти шини до транспорту тощо.
Із самого початку повномасштабного вторгнення у Бердичеві завелися «Павучки». Скупчилися вони на базі спортивного клуба «Крос». «Павучки», розповідає керівник осередку Олег Сікорський, це тому, що плетуть маскувальні сітки. Перша сітка від них, пригадує, потрапила на Херсонський напрямок у березні 2022-го. Станом на сьогодні, інформує Олег Сікорський, «Павучки» виготовили 536 сіток. Шляхом нехитрих підрахунків визначили загальну довжину: вийшло, що сплели вже близько 14,3 км. У цих стінах, окрім сіток, виготовляють так звану «суміш Амосова» – мікс із меду, горіхів, лимонів та усього помічного. У складі «Павучків» на перемогу України працюють, з-поміж інших, переселенки з Херсона, Харкова, Краматорська, Бахмута.
Своїм колом зібралися 05-го грудня у молодіжно-волонтерському центрі «М-Формація». Таким колом його керівниця – директорка Публічної бібліотеки Тетяна Кущук – вважає усіх причетних до того, чим займаються з перших днів великої війни: підрозділ «Мавки», який діє на Вінницькій, 10; підрозділ «Мураші», котрий утворися у стінах бібліотеки-філії № 5, що біля басейну; представників осередків, які долучаються до волонтерства, від дитячої бібліотеки та бібліотеки-філії № 6. Це ті, хто безпосередньо плетуть сітки, заливають окопні свічки, виготовляють «сухі» борщі та вітамінні «бомбочки», в’яжуть шкарпетки, шиють спідню білизну, збирають пластмасові кришечки на переплавку тощо. Один із головних напрямків роботи центру – збір коштів на потреби Сил оборони. Цей напрямок координують Тетяна Кущук та куратори центру. І, безумовно, членами їхньої команди в «М-Формації» вважають своїх партнерів та благодійників, серед яких є як представники підприємств, закладів, організацій, священики, підприємці, звичайні, пересічні жителі громади, Бердичівського району, різних областей України. На заході старалися не обійти увагою жодного: загалом вручили та ще вручать 72 Подяки.
Колись тут, наче, вистачало місця усім, сьогодні – вже доволі тіснувато. Добре, що протягом часу роботи одні змінюють інших, а то би навряд чи всі умістились. Площа приміщення не зменшилася, звідси висновок: суттєво побільшало людей, які сюди приходять. Висновок цей озвучив депутат міської ради Віталій Березовенко під час невеличких урочистостей, головними героями яких стали волонтери очолюваного ним волонтерського центру «Разом до Перемоги!» на Героїв України, 17. На те, щоби зорганізуватися в одне ціле, цим людям знадобилося небагато часу: порою свого народження у центрі вважають осінь 2022-го. Приходили нові люди, відповідно, поступово збільшувалася кількість напрямків діяльності, а разом із цим – статус осередку. Сьогодні, інформує Віталій Березовенко, це вже не вчорашній гуманітарний офіс, а повноцінний волонтерський центр. 53 активісти якого плетуть сітки, виготовляють окопні свічки, скиди для дронів, борщі, каші й бульйони швидкого приготування, вітамінні та медові суміші тощо.
Хто такі волонтери? За останні 10 років визначень цьому явищу, цим людям та їхньому способу життя звучало чимало й різних. Власне визначення озвучив священик УГКЦ отець Роман Назар, котрий перефразував одне з глибинних своєю простотою та очевидністю висловлювань Блаженнішого Любомира Гузара: волонтери – то люди, які люблять Україну.
Серед таких людей – працівники ДП «РИТМ» ТОВ «РОСТ» та їхній керівник Сергій Морозов. В якого, схоже, є своє бачення діяльності волонтерів – теж доволі нескладне й однозначне: допомога має бути такою самою постійною, як і непублічною – захисникам допомагають не твої фото, а те, до чого ти доклав зусиль, час, бажання, ресурс.
У темні часи завжди знайдуться люди, котрі слугуватимуть світлом для інших, і це – істинна правда, констатує Сергій Орлюк. Як і те, що Бердичів, бердичівська громада, район і, зрештою, вся Україна – місця Світла. Тому що всюди живуть і роблять все можливе для свого війська волонтери. Для яких День 05-го грудня вже давно став більш знаковим, аніж власний день народження чи Новий рік, які чітко усвідомлюють, що не завершать свою діяльність після війни, адже роботи для них вистачатиме. Аби лишень живими повернулися з війни хлопці й дівчата. Аби лишень могти жити й світити у вільній та успішній Україні.
