Наші діти сьогодні бачать світ інакше внаслідок травматичного досвіду, який пережили. Гучні звуки, неочікувані жести чи навіть деякі вправи із самодопомоги можуть стати для них тригером. Тож у школі вони потребують не лише знань, а й простору, де безпечно.

Кожен учитель має силу створити такий простір. Для цього потрібно лише трохи більше уваги, терпіння та емпатії.

А поради щодо травмачутливості для вчителів, батьків і опікунів є у посібнику від МОН і психологині Світлани Ройз — на платформі «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативи Олени Зеленської.

Завантажуй за посиланням.