Вони вирушили на захист Донецького аеропорту і 242 доби обороняли його, витримуючи шалений натиск ворога. За цей час вогнева навала зруйнувала термінали, склади, інші споруди летовища – українці тримали оборону на руїнах, а на вцілій диспетчерській вежі майорів синьо-жовтий стяг. Сепаратисти й росіяни почали волати, мовляв, що ж це за люди такі, які вже давно мали би припинити спротив, але, наче, й не збираються цього робити – кіборги чи що?.. Так їх стали називати «кіборгами» – захисників Донецького аеропорту. Абсолютно звичайних людей – військових та добровольців, які не вважали за можливе дозволити ворогові панувати на українській землі, на своїй Батьківщині. Відданість, мужність та стійкість яких стала одним із символів Незламної України.
Словом, молитвою та піснею Героїв-Захисників Донецького аеропорту – легендарних і водночас таких реальних – вшанували у Публічній бібліотеці бердичівської громади. Серед оборонців летовища було й чимало уродженців Бердичева та Бердичівщини: двоє з них – Сергій «Грізлі» Сідлецький та Олександр «Молот» Питель прийняли там геройську смерть. Хлопці гинули, даючи бій ворогові, чимало з них своїм життям рятували життя десятків побратимів. За кожним – своя історія, історія новітня, свідками якої є сучасні українці. Цими історіями ділилися з присутніми депутат Бердичівської міської ради Василь Толочко, заступник голови Бердичівської районної ради Володимир Діхтяр, депутат районної ради Дмитро Діхтяр.
Сергій Сідлецький, аби вичавити ворога з України, повернувся додому з Іспанії (тому мав ще один позивний – «Іспанець»). Воював, отримав серйозне поранення. Трохи підлікувавшись, знову поїхав на фронт – не міг кинути побратимів. Коли ховали Олександра Пителя, один з його бойових товаришів розповів, що, пішовши на смерть, «Молот» врятував близько трьох десятків українських бійців. Ще одна історія: група оборонців вирушила, аби звільнити тих із своїх, хто потрапили у полон. Її накрило танковим обстрілом. Українці прийняли бій, що для багатьох виявився останнім. На обличчі одного з загиблих Героїв застигла посмішка…
Багато історій свого часу впишуть до літопису українсько-російського протистояння, а багато так і залишаться відомими одиницям, а, можливо, й невідомими нікому. Та кожен із тих, хто загинув, і хто залишився живим, зробив власний неоціненний внесок у те, аби не дати зрадникам України та російським окупантам втілити у життя зловісні плани так, як ті це розуміли. Тому Вічна Шана і Пам’ять кожному Захиснику, кожній Захисниці, які з 2014-го мужньо й жертовно не дають стерти з землі Україну та українську націю. На цьому у своєму виступі акцентував увагу керівник громадського об’єднання родин загиблих та померлих оборонців України Володимир Катюшко.
По завершенні патріотичної промоції її учасники здійснили почесну ходу Шани й Пам’яті до Меморіалу «Слава Героям!», де поклали квіти на знак вшанування звитяги загиблих бійців українських Сил оборони. Живі квіти заступниця міського голови Олена Петрівська, Василь Толочко та керуюча справами виконкому міської ради Лариса Котнюк поклали й до могил Сергія Сідлецького та Олександра Пителя.
Слава Героям-кіборгам та українському війську!
Слава Україні!
