«…Та прийде пора: знов заграють гармати.
Їх гомін могутній вітри понесуть…
В дні бою і слави, в дні помсти-відплати.
Порвем міліони легендою Крут!»

Пора, коли Україною вітри понесли відголоски важкої смертельної зброї, настала. У важких кровопролитних боях, самовіддано  відстоюють незалежність своєї Батьківщини, її життя, життя багатомільйонної нації українські Сили оборони. У смертельній битві гартується слава українського війська. Наші воїни мстять та відплачують. Наші воїни гинуть. Агресор, якого кількісно більше на порядки, не може накрити собою Україну. В дні бою і слави у ній згадують, як народжувалася Українська Народна Республіка, як намагалися поновити українську державність. Згадують Крути…

Про битву під Крутами говорили у 8-й гімназії представники молодіжно-волонтерського центру «М-Формація». 107 років тому в боях біля невеликої залізничної станції українські захисники, серед яких – зовсім юні курсанти, дали відсіч багатотисячній армії Муравйова, що сунула в Україну. Багато ворога вбили, самі зазнали втрат, а цинічний розстріл більшовиками полонених київських студентів та гімназистів став символом самопожертви й великого патріотизму крутян.

1918 рік, 22 січня… Центральна рада проголошує незалежність Української Народної Республіки, більшовики йдуть армією, щоб придушити її державність. Їхня мета – захопити владу в Києві. У них теж було переконання, що вони парадним строєм увійдуть до столиці, проте українці мали протилежне бачення. Армія Муравйова налічувала понад п’ять тисяч багнетів, на захисті з українського боку –  до 600 вояків, серед них юнкери, добровольці і студентський курій. Більшість юнаків не мали жодної військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави.

Свідок того часу викладач Університету Володимира, ветеран І-ї світової, учасник бою під Крутами Степан Матвієнко у своєму щоденнику критикував тодішню владу, що кинула у бій ненавчених вояків. Але вони разом з іншими оборонцями зробили велику справу. Затримавши на кілька днів ворога під Крутами, Центральна Рада змогла підписати у Бересті «Берестейський договір», який визнавав Україну незалежною державою.  

Муравйовці страчували неозброєних юнаків… Нелюдський менталітет орди не змінився й до сьогодні, констатують організатори заходу. Історичний досвід доводить: де би не ступала нога російського ворога, він знищує усе живе на своєму сліпому шляху: міста й села, культуру й промисловість, а найголовніше – людей, які прагнуть до свободи і кращого життя у вільній та суверенній державі.

У лютому 22-го окупанти ледь не тим самим напрямком мали намір прорватися до Києва та завдяки жителям сусідніх сіл застрягли під Крутами, де їх і зустріли наші воїни та розбили вщент ворожу колону.

Бій під Крутами, за оцінкою фахівців, не може вважатися доленосною битвою для України. Крути – лише символ. Символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини. Вузькою тернистою стежкою, протоптану крутянами, вирушили на захист незалежності України інші – ті, кого надихав подвиг київських юнаків. Усвідомивши цей факт, вважають сучасні українці, вони зобовʼязані зберегти у собі той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, яку мали юнкери і гімназисти. Їхній подвиг має стати для українців ХХІ сторіччя орієнтиром у побудові сильної, незалежної України.