… Коли світ зупинився і настала нова реальність…
… Коли небо розірвали вибухи, а ранок – тривожні сирени…
… Коли міста й села здригнулися, а матері хапали дітей, якісь речі і бігли з домівок, не знаючи чи повернуться…
… Коли родини проводжали Захисників та Захисниць на війну. Не знаючи, що більше не побачать тих живими…
24 лютого 2025-го разом з усією Україною молилися, згадували та гуртувалися у Бердичеві: у міському Палаці культури відбувся благодійний вечір «Молитва Незламних: в ім’я Пам’яті та Перемоги».
Тоді, три роки тому, країна не впала, нагадують організатори дійства: страх поступився гідності, а розгубленість – вірі у справедливу перемогу. У пеклі війни захищають українське небо й землю оборонці. Скривавлені, виснажені, але незламні. Броня України, захисний купол України, її перша й остання надія.
Влаштовуючи «Молитву Незламних…» Бердичів культурний поставив за мету зібраними коштами підтримати Сили оборони, а творчістю місцевих митців – нагадати світовій спільноті про те, що Україна жива, що вона бореться і здаватися не збирається. Кожен виступ на головній сцені міста мав стати частинкою спільного кроку до успішного мирного майбутнього, яке здобувається не лише зброєю, а й єдністю, людяністю, підтримкою.
Досвідчені воїни знають, що в окопах не буває атеїстів, констатував Бердичівський міський голова Сергій Орлюк. Немає сильнішої зброї, переконаний, за Віру та щиру молитву. Коли воюєш не просто з ворогом, а проти диявола, перемогти без Бога неможливо. Тож єднаймося у зверненні до Господа не тільки у Національний день молитви за Україну, а щодня, просімо Божої опіки та справедливого миру для українського народу.
Українська пісня звучить нині як заклик до боротьби, констатують у Бердичеві, як голос української землі. Пісня нагадує людям, що святий та безцінний – кожен сантиметр цієї землі. Що земля – то не просто територія. То історія українського народу, його сила й незалежність. Із таким нагадуванням на сцену виходили творчі колективи та виконавці міського Палацу культури, вихованці та викладачі Бердичівської музичної школи.
Наша боротьба – справедлива, лунало зі сцени, наша віра – непохитна.
Наша молитва – за Україну, за Перемогу – потужна. І нехай Господь почує її…
Тримайтеся…
Молитва вас зігріє.
Молімося за них, хто вміє і не вміє.
За тих, хто йде у бій,
хто зараз у полоні,
у кого в вісімнадцять сиві скроні,
хто янголами в небо полетіли,
а тіло – без хреста, і без могили.
Молімося за них…
Чийогось сина, брата,
благаймо Господа за кожного солдата.
Хто бачить танець смерті й не боїться
перед іконою душею помоліться,
щоб свічка плакала сльозами, а не мати
Герої неповинні помирати.
Вони в окопах не за нагороди,
благословенні воїни свободи.
Нову історію своїм життям карбують…
Молімося…
І небеса почують
молитву нашу – щиру і єдину,
за тих, хто захищає Україну.
Колись за неї йшли діди на муки,
душу і тіло віддають правнуки.
Таки не будуть вороги прокляті
господарями, в прадідівській хаті.
Молімося…
Дай Боже їм терпіння,
і сили, і своє благословіння.
Молитва зігріває їх єдина.
Над ними Бог! За ними – Україна!
