Страчений у полоні, закатований тортурами, заморений голодом та спрагою, застрелений беззбройний за слова «Слава Україні!»…

Третіх роковин однієї з найжорстокіших сторінок європейської сучасності у Музеї історії міста Бердичева відбувся захід-реквієм «Оленівка — біль, який не згасне». Присутні вшанували пам’ять військовополонених, цинічно вбитих російськими окупантами у Волноваській колонії у ніч проти 29 липня 2022 року, а також усіх Захисників і Захисниць України, цивільних осіб, учасників добровольчих формувань, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.

До відзначення Дня вшанування героїчних людей долучився учасник бойових дій Валерій Голубєв, який пройшов 10 місяців полону. Бердичівлянин поділився спогадами про події у неволі, коли частину захисників з Оленівки перемістили до Брянської області, де на той час утримували і його. Єдине завдання для полоненого — вижити, щоб повернутися додому, констатував Валерій. Російський полон — це пекло: постійний фізичний вплив і психологічний тиск, брехня ворожих спецслужб, використання агресивної пропаганди як зброї, про дотримання жодних конвенцій взагалі не йдеться, засвідчив ветеран. Окремо зупинився на безправному становищі цивільних у полоні, адже росіяни не визнають свої воєнні злочини. Найліпшою реабілітацією після пережитого Валерій назвав повернення у родинне коло.

Кривавий теракт в Оленівці — злочин, що не має прощення. Відзначення роковин — це крик правди, який ніколи не стихне, біль, що ніколи не втамується, підсумувала директорка Музею Наталія Захарчук. Організатори заходу-реквієму висловили сподівання, що пам’ять про полеглих та прагнення до справедливості згуртують українців і допоможуть вистояти у війні заради життя, правди й свободи.