Слово може підтримати, надихнути й дати відчуття прийняття. А може й образити або знецінити. Саме тому мова не є дрібницею чи формальністю. Вона формує наше ставлення одне до одного й визначає, наскільки безпечним і відкритим є суспільний простір для кожної людини. Говорити правильно означає говорити з повагою.
У межах реалізації комплексної ініціативи «Безбар’єрність», започаткованої першою леді України Оленою Зеленською спільно з Урядом, було розроблено «Довідник безбар’єрності». Це перший український гід з коректного спілкування, який містить норми безбар’єрної мови та допомагає уникати дискримінаційних висловів у повсякденному й професійному спілкуванні.
Однією з важливих складових безбар’єрної мови є вживання фемінітивів.
Чому фемінітиви важливі?
Фемінітиви — це іменники жіночого роду, що називають жінок і утворені від відповідних іменників чоловічого роду:
вчитель — вчителька, автор — авторка, історик — історикиня тощо.
Насправді фемінітиви не є «новомодним винаходом». В українській мові вони мають глибоке історичне коріння. Такі слова, як учителька, співачка, княгиня, сприймаються природно й давно стали нормою мовлення. Проте впродовж тривалого часу багато сфер діяльності були закриті для жінок, тому відповідні назви професій просто не використовувалися або не закріпилися у мові.
Сьогодні ситуація змінилася. Жінки працюють у всіх галузях — від науки й управління до військової служби та технічних спеціальностей. І мова як жива та гнучка система закономірно реагує на ці зміни.
Українська мова надзвичайно сприятлива до творення фемінітивів і має чіткі словотвірні моделі для цього. Використання назв професій у жіночому роді робить жінок видимими у мові, визнає їхню роль і внесок, а також сприяє формуванню рівного та поважного спілкування.
Водночас важливо пам’ятати: не всі люди однаково швидко сприймають мовні зміни. Якщо йдеться про особисте звертання або згадування конкретної людини, варто залишати за нею право вибору — як вона хоче, щоб до неї зверталися або як її називали.
Безбар’єрність починається з уважності до слів. Коли ми свідомо обираємо коректну, інклюзивну мову, ми робимо суспільство більш відкритим, людяним і справедливим. І кожне таке слово — це маленький, але важливий крок до взаємної поваги та порозуміння.
За інф. Житомирської ОВА
