День вшанування пам’яті медичних працівників, які загинули внаслідок воєнної російської агресії, — дата глибокої скорботи, коли вся країна схиляє голови перед подвигом цивільних і військових медиків, людей, які віддали свої життя, долаючи найважчу боротьбу — боротьбу зі смертю за людські життя.

Медичне покликання завжди вимагало певної самопожертви, проте війна перетворила щоденну працю лікарів, медичних сестер, фельдшерів, парамедиків та водіїв евакуаційних авто на щохвилинний героїзм. Вони одними з перших йшли у вогонь під обстрілами на передовій, залишалися на робочих місцях у зруйнованих лікарнях, оперували при свічках і ліхтариках під час блекаутів та закривали собою пацієнтів у моменти прильотів.

Кожне обірване життя медичного працівника — незагоєна рана для медичної спільноти. Вони не встигли вилікувати сотні пацієнтів, обійняти своїх дітей, реалізувати професійні мрії, бо свій найголовніший іспит на людяність склали ціною власної долі.

Бердичівська громада висловлює щирі співчуття родинам, колегам та всім близьким загиблих Героїв у білих халатах. Жодне ім’я не має бути забутим. Подвиг тих, хто повертав з небуття інших, але не зміг уберегтися сам, назавжди лишиться в історії боротьби України за Незалежність та право на існування української нації.

Світла пам’ять полеглим медикам України. Гідність та шана назавжди…