28 липня Україна вшановує пам’ять військовослужбовців, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у неволі. З цієї скорботної нагоди у стінах Музею історії міста Бердичева відбувся просвітницький захід пам’яті «Ехо нескорених». Дата встановлена Верховною Радою України на згадку про масове вбивство українських військовополонених — переважно оборонців «Азовсталі», — вчинене окупантами у колонії в Оленівці у липні 2022 року.
Організатори підкреслили, що трагедія Оленівки та катування бранців є продовженням тоталітарних методів росіян, з якими українська нація стикалася упродовж своєї історії. Насильство та намагання зламати українців проводилися через штучний Голодомор 1932–1933 років, сталінський Великий терор 1937–1938 років з розстрілами у підвалах бердичівської тюрми НКВС, через масові знищення часів Голокосту тощо. Сучасні фільтраційні табори, катування та кривавий теракт в Оленівці стали черговим проявом наміру ворога знищити український народ. Непокаране зло радянського режиму породило сучасне російське зло.
Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх полеглих та переглянули документальні стрічки про полонених з оленівської колонії зі свідченнями бійця полку «Азов», який пройшов крізь пекло полону. До заходу долучилися Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, керуюча справами виконавчого комітету Лариса Котнюк, начальниця управління сім’ї та соціального захисту населення Наталія Омельянчук, очільниця відділу культури Валентина Кузьменко, депутат міської ради Василь Толочко, голова ГО членів родин загиблих Захисників і Захисниць Володимир Катюшко, секретар Ради ветеранів при Бердичівському міському голові Станіслав Смик. Свою історію присутнім розповів повернений з полону захисник України, бердичівлянин Роман.
Кожен українець у полоні щомиті демонструє надлюдську стійкість, розплачуючись за неї власним здоров’ям і часто життям, зазначив Сергій Орлюк, звертаючись до присутніх. Біль родин, які чекають на своїх рідних, — це спільний біль України, який не вщухне доти, доки кожен захисник і кожна захисниця не повернуться додому. З Божою допомогою, молитвами та щоденною працею українці мусять виборювати земляків з російської неволі, бо єдність — головна зброя народу під час війни.
Пам’ять не поверне тих, кого ми втратили, та вона ж і не дозволить стерти їхні імена з історії, нагадає про ціну свободи, незалежності та про відповідальність нових поколінь перед тими, хто віддав за Україну найдорожче, констатували на заході. Спільний обов’язок сьогодні — боротися за кожного українця та кожну українку, які досі залишається у полоні, і робити все, щоб про них не забував світ, на дипломатичному, медійному, міжнародному рівнях.
Бердичівська громада поділяє біль родин загиблих Воїнів та чекає на неодмінне повернення додому кожного, хто досі перебуває у російській неволі.
