Коли відчуваєш, що допомога іншим стала ледь не сенсом твого життя… Коли ранки, дні, вечори та ночі перетворюються на один безперервний ланцюжок «що потрібно-де знайти ресурси-як доставити»… Коли напруга перенаповнює всього тебе, і ти, зрештою, заявляєш у мережі: «Все. Досить. Несила.». Повідомляєш про намір взяти паузу, бо донатять все скромніше, а потреб не меншає. Тебе починають підтримувати й підбадьорювати у коментарях, а ти, тим часом, вже вишуковуєш можливості сформувати чергову партію допомоги – щойно хлопці подзвонили з «нуля», спитали чи є можливість. Там, у самому пеклі, невідомо про твою дику втому, та й де та втома подівалася…
У Театрі на Європейській вшановували волонтерів Бердичівщини – віддану й натхненну штатну одиницю всієї волонтерської спільноти України. Комусь до снаги визначення «спільнота», комусь – «братство», хтось каже про «волонтерський фронт», народний депутат України Богдан Кицак воліє називати їх «армією». Саме армія волонтерів, нагадує, відіграла й відіграє нині величезну роль у забезпеченні Захисників і Захисниць України. Саме волонтери зуміли вибудувати ефективну модель того самого ланцюжка – від моменту, коли взнали, що потрібно, і до моменту доставки допомоги військовим. Українці вірять у Перемогу, констатував Богдан Кицак. Скільки до неї кроків – невідомо, але є у країні люди, котрі ні дня без кроку. Це – волонтери.
Потужність та сила волонтерського руху в Україні стала відчутною вже з перших днів протистояння з росією, зазначив у своєму виступі заступник начальника Житомирської ОВА Віктор Градівський. Пізніше українців назвуть незламними, і волонтери стали одними з перших символів цієї незламності. Україна неодмінно виграє цю вирішальну битву, переконаний Віктор Градівський – завдяки звитяжним оборонцям та, зокрема, завдяки волонтерам.
Перші дні повномасштабної агресії… Підприємці приїжджають до військової адміністрації і кладуть на стіл ключі від автівок: передайте, мовляв, на фронт, вони там потрібніші. За 650 днів великої війни – жодної відмови від них, від меценатів. Так, відчувається втома. Але чи можна порівняти її з тим, що переживають хлопці й дівчата там, на війні?.. Тож на зміну втомі має прийти праця удвічі, утричі потужніша. Заради життя своїх оборонців, заради життя України. Є ще одне, що робить волонтерів невід’ємними від їхньої Батьківщини – вони, як і Україна, вільні. Тому, мабуть, і сильні, тому й витривалі. Тому про них знає весь світ. І його, цей світ, змінять небайдужі та активні люди.
Про це зі сцени говорили керівниця Бердичівської РВА Людмила Димидюк, депутатка Житомирської обласної ради Людмила Кицак, про це говорила Олена Петрівська. Саме активні й небайдужі, зазначила заступниця Бердичівського міського голови, перебувають завжди там, де потрібні найбільше. Приклад таких людей надихає на світлі справи мільйони інших, роблячи тих більш рішучими, більш завзятішими. Таким прикладом у Бердичеві можуть слугувати представники громадських організацій, гуманітарних штабів, благодійних фондів, інших волонтерських утворень і навіть цілих сімейних династій волонтерів.
Такою у громаді, розповіла Олена Петрівська, є династія Ніколаєнків. Найстарший у родині – Віталій Ніколаєнко – з початком широкомасштабної агресії пішов до РТЦК та СП з тим, аби його записали добровольцем. За віком отримав відмову. Тоді він зібрав родину і заявив: «Будемо волонтерами». Разом із дружиною Іриною, сином Юрієм і його дружиною Ніною та онуком Віталієм взялися допомагати пораненим військовим отримувати лікування за кордоном. Туди везли наших хлопців, звідти – гуманітарну допомогу. Забезпечували усім, що могли, медичні заклади, українських Захисників, а разом із тими – переселенців та тих бердичівлян, котрі опинилися у скрутних життєвих умовах. Відзначення Дня волонтера у театрі відбулося без Віталія Ніколаєнка та пані Ірини – якраз у цей час вони організовували чергову допомогу.
Представники влади, депутати, підприємці, священнослужителі, освітяни, працівники галузі культури й решти галузей, тисячі простих, пересічних українців: волонтерів в Україні – на кілька армій. Допомога доблесним Воїнам-Захисникам буде. І буде Перемога!
